Uncategorized

— Я ж усе це робила для тебе! Винайняла цілу залу, запросила живий гурт, обдумала кожну дрібницю до найменшої деталі! — ледь стримуючи тремтіння в голосі, мовила Яна.— А хіба я тебе про це просив? — байдуже відповів Вадим, поглядаючи на годинник. — Мені й так було б нормально. Добре, я пішов, бо друзі чекають. … Читати далі

— Олю, а коли ви вже з Андрієм про малюків думаватимете? Час же йде! — повчальним тоном мовила тітка Галина за сімейним столом.— А коли ви, тітонько, плануєте нарешті вилікувати свої зуби й завітати до косметолога? Чи, може, розбагатієте й влаштуєтеся на нормальну роботу? — спокійно перепитала Оля, витримавши паузу. У кімнаті запала тиша… Суботній … Читати далі

— Дівчата, подивіться на це оголошення, колір автівки просто супер! — вигукнула Марина, показуючи екран смартфона.— Зачекай… зніми на мить палець із кадру, — голос Оксана раптом став прохолодним і чужим. — Чиє це взуття у віддзеркаленні на бампері? І що це за срібний браслет на зап’ясті?. Сонце м’яко освітлювало просторий кабінет рекламного агентства, пробиваючись … Читати далі

— Що, Марійко, огірки збираєш? — почула я голос сусідки з-за паркану. — Ти б хоч трохи відпочила. Хіба в Італії мало працюєш? Я саме стояла посеред грядки з великою емальованою мискою. Огірків того року вродило стільки, що листя під ними майже не було видно. Один зелений, другий, третій — тільки встигай зривати. Я випросталася, … Читати далі

Вони познайомилися ще в ті часи, коли сніг у листопаді випадав густий і білий, а вечора чекали заради однієї короткої зустрічі біля трамвайної зупинки. Степан пам’ятав, як довго добивався прихильності Галини. Вона була дівчиною з характером, пряма, іноді різка, але за цією зовнішньою строгістю ховалася тонка й чутлива натура. За довгі роки спільного життя Степан … Читати далі

Замість того щоб планувати весілля, я ввечері на власній кухні збирала речі, бо майбутня свекруха вже розставила меблі у нашій новій кімнаті. — Ти не так усе зрозуміла, Наталю. Це не обговорення. Мама сказала, що після весілля ми переїжджаємо до неї, — Тарас стояв посеред нашої орендованої кухні, розглядаючи візерунок на підлозі. Пальці його нервово … Читати далі

— Мамо, в цю суботу ти нам знову потрібна. Ми з Маринкою вирішили поїхати в гори. Тарасика, сама розумієш, із собою не візьмемо. Галина притиснула телефон плечем і подивилася на календар. На суботу в неї вже були плани. Нічого надзвичайного — домовилася з колишньою колегою поїхати на ярмарок, потім випити кави, пройтися магазинами. Вона чекала … Читати далі

Бондарі — Іван та Софія — прожили в законному шлюбі рівно шість місяців. Їхня невелика, але затишна світла двокімнатна квартира в спальному районі була справжнім острівцем щастя: вони самостійно підбирали кожну тарілку в інтер’єрі, власноруч пофарбували стіни на кухні у приємний м’ятний колір і насолоджувалися тихими вечорами після напруженого робочого дня. Душевний спокій та гармонія … Читати далі

Дмитро з гуркотом засунув нижню скриньку комода і роздратовано глянув на порожні полиці. – Віка, а де мої сорочки? – У кошику для білизни. Віка сиділа за кухонним столом. Вона неквапливо пила воду зі склянки та гортала стрічку новин у телефоні. Чоловік з’явився в отворі з м’ятою футболкою в руках, вигляд у нього був вкрай … Читати далі

Тихий шурхіт старого осіннього листя під ногами завжди нагадував Оксані про молодість її доньки. Софія виросла непомітно, немов тендітна квітка, захищена від усіх життєвих бур родинним затишком. Вона була тихою, слухняною дівчинкою, яка годинами могла сидіти за книжками, відвідувала художню школу, вивчала мови і ніколи не завдавала батькам клопоту. Чоловік Оксани, Володимир, плекав донечку, мов … Читати далі