Ой, ну що ти прибідняєшся? Вічно в тебе «грошей немає». Садочок є, город під боком! Звариш кашу, суп із кропиви. Зараз усі за здоровий спосіб життя шалені статки віддають. Дітей корисно простою їжею годувати. Викрутишся, ти ж бабуся! Все, цілую, зв’язок буде поганий! Двері машини зачинилися, обдавши жінку хмарою пилу. Автомобіль рвонув з місця, залишаючи її сам на сам із трьома дітьми, горою валіз і порожнім гаманцем. Жінка стояла непорушно, поки гул мотора не стих узагалі. — Ба, я їсти хочу, — подав голос старший, не відриваючись від екрана. — І тут мережа взагалі ловить? — Бабусю, а де мої мультики? — малюк уже почав хникати, дьоргаючи її за фартух. — Я хочу йогурт. Мама казала, у тебе все є. Вона глибоко вдихнула, намагаючись угамувати тремтіння в руках. «Спокійно, Ганно, спокійно. Ти пережила скрутні часи, пережила втрату чоловіка, виростила цю… дочку. Впораємося». Вона подивилася на онуків. Вони виглядали як прибульці з іншого світу — у дорогому взутті, з пристроями, звичні до доставки їжі. А тут — старий будинок, криниця у дворі та город, який був єдиною підмогою
— То ти вважаєш, що я мушу безкоштовно працювати нянькою, поки ви розважаєтеся на курортах?! — голос матері тремтів, але в ньому вже відчувалася сталева рішучість. — Ну а хто, як не ти? Ти ж мене народила, це твій обов’язок — допомагати! — дочка навіть не пригальмувала, щоб обійняти матір. Вона просто відкрила багажник і … Читати далі