Uncategorized

— А навіщо тобі самій та трикімнатна квартира, якщо у тебе все одно дітей немає? Ці слова пролунали серед звичайного суботнього обіду, коли за столом збиралася родина. Мати спокійно складала випечений домашній хліб у плетену кошикарку, ніби говорила про звичайний прогноз погоди на завтра. Соломія повільно опустила склянку з водою на стіл. У вухах приємно … Читати далі

— Ви його не поважаєте, — сказала я прямо в слухавку, навіть не привітавшись. На іншому кінці дроту запанувала тиша, після якої почулося важке зітхання моєї свекрухи. — Тарасе, бери слухавку, — проігнорувала вона мої слова. — Там на даху треба дати раду, поки дощі не почалися. Мій чоловік у цей час спав. Уперше за … Читати далі

— «Мамо, я тебе душевним серцем благаю, не кажи нікому з нашого села, що ми купили ту хату біля моря! Ти ж пам’ятаєш, що було минулого року, коли Софія до нас приїжджала? Я знову не хочу бути для всіх винною!» — «Доню, та як же це так? Це ж рідні люди, своя кров! Чому їм … Читати далі

– Що означає розширюватися? Навіщо? У вас же чудова однушка! Що вам ще треба? – обурилася Світлана Юріївна. Ольга закотила очі. Мати не звикала до зручності і будь-яке бажання жити краще, сприймала, як неприпустиму розкіш. Сама вона могла роками користуватися зламаною шафою, економити на опаленні та доводити всім навколо, що новий диван купують лише люди, … Читати далі

— Кіро! Синку, що це відбувається? Чому ти в самій футболці тут, на балконі?! — голос Кіри зірвався на хрип, коли вона з силою смикнула тугу пластикову ручку балконних дверей. Двері не піддавалися. За подвійним, спітнілим склом, на перевернутому емальованому відрі сидів її дванадцятирічний син. Від пронизливого холоду його губи стали помітно синіми, а худенькі … Читати далі

Березневе сухе повітря на дніпровському пероні здавалося насиченим тривогою та запахом згарища. Олена міцно стискала холодні долоні п’ятирічного Ярослава та семирічної Софійки, намагаючись посміхатися через силу. Поруч стояв її чоловік Андрій, змучений від безсонних чергувань у хірургії, де операції вже давно йшли без перерв на сон. Тоді, наприкінці лютого, дзвінок з Італії здався їм єдиним … Читати далі

Коли чоловік вкотре сказав «розлучимося», Людмила раптом подумала, що вона навіть не пам’ятає, коли востаннє відповіла йому що-небудь, крім «вибач». Аркадій любив це слово. Сутулий, худорлявий, з лисиною на голові і шрамом на підборідді, – він ще в молодості його отримав, коли тягав меблі на нову квартиру. Аркадій не був ні злим, ні жорстоким. Кермував … Читати далі

Коли листопад у Мілані затягує вулиці вогким туманом, Ірина любить виходити на балкон з чашкою міцного еспресо. У такі хвилини тридцятип’ятирічна жінка дивлячись на вогні вечірнього міста, завжди згадує іншу осінь – холодну, темну і жорстоку. Поруч пробігає її десятирічний син Денис, обіймає за талію чоловік Марко, але десь у глибині душі все одно розгортається … Читати далі

Сергій увірвався до вітальні, навіть не скинувши пальто, і з порога кинув: — Годі вже вдавати дурненьку! Де гроші? Я питаю, куди поділися гроші з твоєї картки? Оксана сиділа на дивані, тримаючи на колінах ноутбук, і не одразу підняла голову. Вона вже звикла. За три роки спільного життя навчилася рахувати до п’яти, перш ніж відповісти. … Читати далі

Старий материнський будинок на околиці селища завжди дихав особливим затишком. Його білі стіни, які Надія Григорівна щовесни дбайливо підбілювала, пам’ятали ще дитячий сміх її власної матері. Попри те, що вони з чоловіком регулярно латали дах, фарбували дерев’яні віконні рами та оновлювали паркан, час усе одно брав своє. Деревина подекуди вгиналася, підлога тихо рипіла під кроками, … Читати далі