Uncategorized

— Просто коллега, кажеш? Тобто тобі інший чоловік дарує величезний букет троянд, ти береш його з посмішкою, несеш через усе місто до нашої хати й вважаєш, що це абсолютно нормально?!  Я завжди вважала, що основа справжнього кохання — це довіра та взаємоповага. Але коли звичайний букет від робочої команди перетворюється на привід для ультиматумів та … Читати далі

— Та що ви, дівчата, взагалі розумієте в автомобілях? — зверхньо мовив Олег, коли Наталя запитала його пораду щодо вибору першої машини. — Вам аби колір був гарний та дзеркальце в козирку! На дорозі від вас самі клопоти, перелаштуватися не вмієте, габаритів не відчуваєте. Жінка за кермом — це завжди непередбачуваність. Це просто вражаючий парадокс: … Читати далі

Кажуть, що з висоти прожитих років усе видається іншим. Дрібниці, через які колись ламалися списи та рвалися найрідніші зв’язки, з часом стають подібними до пилу під ногами. Але зрозуміти це вчасно вдається далеко не кожному. Мені знадобилося шістнадцять років синівського мовчання та тисячі кілометрів чужих доріг, аби осягнути одну просту істинно: любов не може бути … Читати далі

— Мамо, скажи, що це неправда. Людмила стояла у вузькому коридорі, стискаючи в руці зв’язку ключів. На підлозі ще був мокрий слід від її черевиків, а з плеча не знята сумка тягнула ремінь униз. Галина Андріївна поправила хустку на шиї й спокійно поставила перед собою чашку. — Що саме? — Те, що ти віддала свою … Читати далі

— Працювати за комп’ютером з квартири — це така ж відповідальна праця, як і в офісі. Я люблю свого племінника, але я не можу ставити під удар власний кар’єрний шлях та фінансову незалежність лише тому, що хтось вважає мою роботу простим сидінням біля монітора! Ранок Олени починався о сьомій п’ятнадцять. Вона любила ці тихі ранкові … Читати далі

— То ти справді сказала нотаріусові, що не підпишеш документи? — Тарас поставив на кухонний стіл папку так різко, що ложечка в чашці дзенькнула об край. Оксана повільно зняла окуляри й подивилася на брата. — Я сказала, що спершу хочу побачити всі розрахунки. — Ти їх бачила. — Я бачила таблицю, складену за одну ніч, … Читати далі

Сонце вже впевнено піднялося над верхівками розлогих старих яблунь, заливаючи золотавим світлом затишну присадибну ділянку. Галині Олексіївні ледь вдалося дійти до самої хвіртки, несучи важку пластикову ємність із молодою розсадою ранніх томатів, яку вона дбайливо вирощувала на балконі міської квартири. На її улюбленій смарагдовій галявині — там, де зазвичай тихо й самотньо сохли випрані рушники … Читати далі

«Знаєш, синку, твоя дружина сьогодні може й не приходити, бо цей ресторан занадто дорогий для її рівня», — саме цю фразу Поліна випадково почула з телефонної слухавки чоловіка за кілька годин до свята. Сказано це було легким, ніби між іншим, тоном. Без крику, без лайки. Але саме такі тихі, отруйні слова колеться болючіше за будь-яку … Читати далі

— Ой, Мартусю, пробач! — ніяково посміхалась кожен раз подруга, сідаючи поруч. — Я вже виходила, але тут сусідка попросила допомогти, потім автобус запізнився, а біля дверей я ще й ключі шукала десять хвилин! Ти ж на мене не ображаєшся? Осінь завжди вносила особливий затишок у міські вулиці. Марта сиділа біля великого панорамного вікна невеликої … Читати далі

— Подивись на дружину нашого бухгалтера, — сказав він погордливим тоном, не повертаючи голови до своєї дружини. — Завжди доглянута, у гарній сукні, ходить на фітнес. А ти на що перетворилася? Тобі всього тридцять років, а виглядаєш так, ніби тобі всі сімдесят! Чому ти перестала за собою стежити?  Осінній вечір огортав місто м’яким сутінком, коли … Читати далі