— Танечко, ну що ж ти таке кажеш? Я ж тебе люблю, як рідну донечку… Слова пролунали фальшиво. Таня відчула, як її стискає всередині. — Ні! Досить! Мені не потрібна така любов! Я не хочу, щоб мене так любили! Свекруха, повністю увійшовши в роль жертви, розвела руками. — Але ж я стараюся для вас! Прибираю, готую, допомагаю, чим можу! — А хто просив?!
— Будете наказувати там, де ви господарі! А тут ви мені чужі! Зрозуміло?! Таня й сама не очікувала, що її голос прозвучить так різко, мов удар батогом. Свекруха завмерла біля плити, так і застигши з каструлею сосисок у руках. Свекор Петро Семенович обережно відсунувся ближче до вікна, ніби намагаючись розчинитися в повітрі. — Танюшо, доню, … Читати далі