Uncategorized

Італійське сонце зовсім не таке, як на Тернопільщині. Воно пече немилосердно, засліплює, випалює з пам’яті кольори рідного дому і залишає після себе лише гіркувату засмагу та нескінченну втому. Я пам’ятаю той день, коли вперше ступила на перон у Неаполі. У руках — дві важкі сумки, у душі — крижаний страх, а перед очима — обличчя … Читати далі

Був червень. Наталя Миколаївна стояла посеред зарослої ділянки й почувалася зайвою на своїй землі. Трава була вище колін, малина перекинулася через доріжки, а старий яблуневий сад перетворився на непролазні джунглі. Тітка Ліза, царство їй небесне, останні три роки тільки й робила, що сиділа на ґанку дачного будинку і дивилася, як природа перемагає людську присутність. – … Читати далі

Далекий родич попросив пожити у нас – а потім почав приводити в дім незнайомців Я сиділа на кухні, насолоджуючись ранковою тишею. Чоловік Михайло поїхав у триденне відрядження, діти розбіглися по своїх справах — донька на заняття, син у спортивну секцію. Рідкісні хвилини спокою. Телефонний дзвінок розірвав тишу. На екрані висвітився незнайомий номер. — Алло? — … Читати далі

Тиша у великому, світлому будинку була майже відчутною на дотик. Вона осідала на свіжовифарбовані стіни, віддзеркалювалася у блискучому ламінаті й важким тягарем лягала на плечі Галини. Жінка стояла біля вікна вітальні, стискаючи у тремтячих пальцях старенький мобільний телефон. Екран мовчав. Жодного повідомлення, жодного пропущеного виклику. Минуло вже три дні відтоді, як вона повернулася в Україну. … Читати далі

Холодний осінній дощ дріботів по шибках, а в душі Влади було ще смутніше. Вона стояла біля вікна, дивлячись на порожній дитячий майданчик внизу, і відчувала, як важкі думки здавлюють скроні. Її маленький Тиміш солодко спав у своєму ліжечку, розкидавши світлі кучері по подушці. Він був її світом, її радістю, і водночас – її головним болем. … Читати далі

– Сюди розкладний диван Іллюші стане, а біля вікна поставимо ліжечко для малої, – металева рулетка з тріском згорнулася в руках Ольги Миколаївни. Вона по-господарськи окинула поглядом свіжі соснові дошки, з яких були збиті стіни нової прибудови. Поліна зупинилася біля краю веранди із садовою лопаткою в руці. Земля з інструменту посипалася просто на чисту сходинку. … Читати далі

Зять заявив, що ми зобов’язані сидіти з онуками – адже ми на пенсії і нам нічим зайнятися Я ніколи не думав, що на старість мені доведеться відстоювати своє право на свободу. Так-так, саме на свободу — звичайну людську можливість розпоряджатися власним часом. Мені шістдесят вісім, моїй Аліні шістдесят п’ять. І, здавалося б, тепер ми мали … Читати далі

– Знову півтори тисячі за зміну? – перерахувавши купюри, Софія невдоволено подивилася на Дмитра. – А скільки, на твою думку, я мав привезти? – пирхнув чоловік, роздратовано шпурнувши ключі на тумбочку. – Не знаю, бодай тисячі чотири. Як ми житимемо на це? – Соня зневажливо кинула гроші на комод, але промахнулася, і купюри впали на … Читати далі

Важкі металеві вхідні двері ледь чутно скрипнули, але одразу за цим пролунав гучний і впевнений стукіт, від якого у передпокої затремтіли дзеркальні полички. Олена саме зняла пальто й намагалася перевести подих після напруженого робочого дня. Головний бухгалтер на сучасному підприємстві — це колосальний розумовий марафон: нескінченні звіти, зведення дебету з кредитом у таблицях, дзвінки постачальників … Читати далі

Іноді життя робить такі круті повороти, що тільки руками сплеснеш. От коли б мені хтось років п’ятнадцять тому сказав, що я лишу рідне село, свій трактор, город і поїду за тридев’ять земель в Італію мити чужі підлоги та доглядати чужих синьйорів, я б лише пальцем біля скроні крутнула. Де я, а де та Італія? Я … Читати далі