Відтоді Олена кожного разу проходячи повз ту хату без вікон, пускала сльозу, на душі ставало важко
Кожного разу, коли Олена проходила повз ту стару хату на краю села, хода її мимоволі сповільнювалася. Дім стояв без шибок, з чорними, німими очницями вікон, крізь які виглядала суцільна темрява та дикі хащі кропиви. Вітер проганяв суховій крізь порожні пройми, створюючи протяжний гул, схожий на тихий людський стогін. Олена зупинялася біля напівпохиленої огорожі, змахнувши сльозу, … Читати далі