Категорія Uncategorized
– За що?.. Я ж тобі все давав. – Ти видавав мені по тисячі на продукти, – сказала я без жодного виразу. – А я за твоєю спиною скуповувала акції твоєї компанії. Тебе звільнено… – Ось, тримай. Зім’ята тисячна купюра… Продовжити читання →
– Коли ж тебе не стане? – прошепотіла невістка. Її дихання було теплим і пахло дешевою кавою. Вона думала, я у відключці, просто тіло, напхане ліками. Але я не спала. Я лежала під тонкою ковдрою, і кожен нерв у моєму… Продовжити читання →
– Олено, слухай, а Артем сьогодні не зможе підмінити мене? Він начебто вільний, але щось я додзвонитися не можу. – У сенсі вільний? Він на зміні має бути… – Та ні. Не повинен. Лєн, ти щось плутаєш. Олена спантеличено моргнула,… Продовжити читання →
Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже… Продовжити читання →
-Приїхали, вивантажуйтесь! – водій зупинив вантажівку біля старої дерев’яної огорожі та заглушив двигун. Іра тихенько розбудила Марину, яка солодко сопіла, пригорнувшись до її плеча. -Доню, приїхали, відкривай очі. Сонна Маринка потерла кулачком очі і закрутила головою. -Мамо, це тут ми… Продовжити читання →
– Катерино, подумай гарненько. Навіщо тобі цей “заміж”? Ти що – зараз погано живеш? Дах над головою є, робота є. Що тобі ще потрібне? – Запитувала мати у своєї двадцятидворічної доньки. Ці розмови не припинялися вдома другий тиждень. Катя, якій… Продовжити читання →
“-Я хочу зробити тест – якщо Даша справді моя – я заберу її. -Бери хоч зараз, бо плутається під ногами – набридло, годувати треба, одягати треба, я собі розслабитися часом не купую, щоб їй поїсти щось купити. Таке життя… Дай… Продовжити читання →
– Якщо ти вийдеш на роботу, додому не повертайся! – Ігор жбурнув портфель на підлогу так, що блискавка тріснула. – Я забороняю! Олена стояла посеред передпокою з документами в руках – трудова угода, яку мала підписати завтра вранці. Директор школи… Продовжити читання →
“– Ти ж, люба, у його квартирі просто квартирантка! Нема чого вдавати з себе господиню, – свекруха ще не знала, що синочок обвів її навколо пальця – То це ти і є та Віра? – вигукнула незнайомка з прищуром, оглядаючи… Продовжити читання →
— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати…. Продовжити читання →