Uncategorized – Сторінка 44

«Від тата», – Іра відкрила абсолютно білий конверт. Там були гроші. Рівно стільки, скільки донька зазвичай просила на манікюр. Від мами й бабусі теж були конверти з грошима, і теж на манікюр. Навіть дідусь не лишився осторонь і поклав у старий конверт гроші для онуки, підписавши фломастером поверх надрукованих літер. «Онучці Іринці на манікУр»

— Мамо, дай на манікюр, хочу новорічний дизайн. — Ой, Ірочко, а в мене немає вільних грошей, усі на приготування до свята пішли. Вбрання вам усім купила. А ти запитай у батька. — Запитувала, – донька трохи помовчала, потім додала,… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

– Я хотів влаштувати тобі свято. Привітати якось незвично. Вирішив прибратися, випрати і приготувати святкову вечерю. Взяв відгул, завантажив пральну машину, сходив на ринок Тобто, спочатку сходив на ринок, купив телятину, а вона потекла

У хаті підозріло пахло підготовкою до свята. Це Маруся зрозуміла, ще не ввійшовши до передпокою. По сходовій клітці їдко тягло гаром, а сходами стікали потоки мильної води. Відчинивши двері, Маруся звалила на тумбу купу квітів з корпоративу, скинула остогидлі за… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

Надія спекла пиріг і наварила борщу. Іван сів за стіл і пив чай. Він сьогодні допоміг Надії полагодити піч. Раптом на порозі зʼявилася Ольга. Іван орендував в її тітки кімнату. – Ну що ж ти, Іване, так довго? Ми з тіткою вже тебе зачекалися. Ходімо додому! – сказала вона. – Я не маленький, сам дорогу знайду… – спохмурнів Іван. – Ну я піду, тоді, – сказала Ольга. – Надійко, а вийди зі мною, спитаю дещо. Вони вийшли, і раптом Ольга зашипіла: – Ти що це вирішила мужика в мене відвести?! Надя аж рота розкрила від здивування

Іван примружився й окинув поглядом невеличке село. -Красиво! – зітхнув він. Осінь вже накрила жовтим килимом все, що могла. Дахи будинків, лавки, дорогу. Він легко збіг з пагорба і попрямував прямо в сільраду. -Так, Іване Степановичу, дивлюся вашу трудову книжку… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

Олена вийшла з автобусу з важкими пакетами в руках. – Як давно я не була вдома, – тихо промовила жінка. Останніх шість років, Олена провела на заробітках в Італії. Жінка підійшла до рідного будинку, відкрила хвіртку і зайшла у двір. – Мамо, Гануся, я вдома, – вигукнула вона. Але ніхто не вийшов зустрічати Олену. – Дивно. Можливо на городі, – подумала жінка і зайшла в будинок. Раптом Олена, почула, що на кухні хтось розмовляє, і розмова явно про неї. Жінка прислухалася і застигла на місці

Лариса виховувала двох дочок зовсім одна. Чоловік покинув їх, а батьків давно не стало. Зовсім молоденька Лариса, звичайно, мріяла про чоловічу увагу та кохання. Тому частенько залишала своїх дівчат одних, виховувала як виходило, особливо не переймаючись. Благо, село, де жила… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

— Мені нічого не треба. Тільки ти одужуй, дідусю. — Це вже як вийде. А якщо що, ти не плач. Знай, не люблю я це. Не гнівай мене. Так от. Будинок майже розвалився. Город? А що ти одна з ним зробиш. Тож ти одразу, як отримаєш спадок – продай. А тут, – він простягнув їй картку, на якій вона побачила своє ім’я. – Я зібрав тобі. Нема чого по чужих кутках поневірятися. На перший внесок вистачить. Просто зараз і займися. Я хочу за життя дізнатися, що ти влаштована

— Тетяно, ти де? Ми з мамою чекаємо на тебе, чекаємо. А тебе все немає, – почула Таня нетерплячий голос чоловіка. — Уже йду. На роботі затримали, – Таня не стала розповідати, що просто повільно йшла додому, насолоджуючись передостаннім днем року, що минає. З неба… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

– Я нікого не запрошувала!

“– Я нікого не запрошувала! Мені навіть гості не потрібні, а не те, що постійні мешканці! У мене й місця нема Віра виросла за високим сірим парканом дитячого будинку. Навколо кипіло життя, дзвеніли голоси, сміялися діти, але для Віри цей… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

Тату, а мама нас бачить з неба?

– Тату, а мама нас бачить з неба? – Звичайно, Дашо. Вона продовжує любити нас, як і раніше. Тільки вона живе в іншому місці, сонячному та красивому. Їй там добре Іллю всі шкодували. Такий молодий, а вже вдівець. Дружина Настя… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

— А що, Андрійку, навіщо Марії Василівні такий город великий? Хіба впорається вона з ним… а земля нині в ціні. – Аллочка знову дивиться в очі Андрію, і каже вкрадливо. – В оренду фермерам віддати землю, а матусі твоїй маленький городик залишити, що відгороджений, вистачить їй, нехай копається… а нам усе ж копійка буде на допомогу

— А що, Андрійку, навіщо твоїй мамі великий будинок, однаково ж сама. Перевези його нам, поставимо за містом замість дачі, відпочивати будемо. – Дивиться Аллочка в очі чоловікові, і від цього погляду тане Андрій. Хоч і незатишно від думки, що… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

Дзвінок телефону пролунав, наче сирена.

Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос Дзвінок телефону пролунав, наче сирена. Схопивши слухавку, Ірина почула металевий голос: – Приїжджайте на впізнання. Таксі, покриті замизканим кахлем стіни, дві людини в формі, стіл… Товари для дому Затримавши… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

— Бабуся! – вигукнула вона. Так, скринька була бабусі Насті. Та пішла з життя майже шість років тому, залишивши у спадок улюбленій онучці цю дрібничку. Вона сильно переживала і не захотіла тоді її дивитися. На той час Настя була вже в положенні, а бабусині речі принесли б їй нові хвилювання. Тоді вона просто засунула свій спадок у шафу і благополучно про нього забула

— І звідки в мене стільки мотлоху накопичилося? – запитувала сама себе Настя, завантажуючи черговий пакет старими і сильно поношеними речами. Вона працювала з самого ранку, після того як відвела свою доньку Олю в дитячий садок. Добре, що він знаходиться… Продовжити читання →

15 Грудня, 2025 0

Категорія Uncategorized