Uncategorized

Офіціант ледве встиг розставити тарілки із запеченим блакитним тунцем, а Віталій уже з розмаху гупнув важкою виделкою по накрохмаленій скатертині. – Ванюхо, ти глянь навкруги! – Оголосив він, широко розкинувши руки в сторони. Офіціант злякано відсахнувся до тумби сервіровки. – Можемо собі дозволити! Центр міста, панорамне вікно, блакитний тунець на сріблі. Хто цей куш урвав? … Читати далі

— Мамо, ти чого слухавку так довго не береш? Ми в п’ятницю о восьмій вечора будемо. Тільки наліпи вареників із сиром дітям наперед, бо вони в дорозі скиглять, що їсти хочуть. А нам із Вадимом печеню зроби, він після робочого тижня втомлений, йому треба ситно поїсти! Любов Василівна подивилася на екран телефона, який згас, і … Читати далі

— Мамо, ти не бачила мій телефон? Я вже весь будинок перерив, заглянув під усі дивани, а його ніде немає! — А ти згадай, синку, що ти мав зробити ще дві години тому, і відповідь знайдеться сама собою! Виховання дванадцятирічного підлітка — це щоденний квест, у якому звичайне прохання розібрати посудомийку перетворюється на справжнє випробування … Читати далі

Роман Антонович пішов із життя у понеділок. Чоловік Ганни зателефонував їй на роботу і повідомив про відхід свого батька. Виїжджати треба було практично одразу, їхати машиною близько десяти годин. Безсонна ніч за кермом, на ранок вони вже були біля будинку батьків. Більшу частину дороги за кермом був Віктор, Ганна змінила його на світанку, щоб він … Читати далі

— Мамо, я просила тебе мільйон разів не нести мені те, про що я не просила! Чому ти зовсім не чуєш моїх слів і вважаєш, що краще знаєш, що мені потрібно? Осінній ранок починався для мене із звичного ритму. Я прокинулася о сьомій годині, відчинила вікно, щоб впустити у квартиру свіже прохолодне повітря, й поставила … Читати далі

— А я… я Маргарита, — посміхнулася я, відчуваючи, як тривога остаточно розвіюється. — Виходить, це ви вчора йшли за мною від самої станції? Андрій раптом трохи зніяковів і чухав потилицю: — Ой… Так це були ви? Я ще звернув увагу, що дівчина попереду якось дуже швидко пришвидшує крок, а потім взагалі забігла в під’їзд!  … Читати далі

— Куди ділися сімейні гроші? — не розуміла дружина. Прокинувшись ще до того, як електронний годинник на тумбочці висвітлив перші вранішні цифри, Зоряна зацікавлено й водночас тривожно вдивлялася у сіру темряву за вікном. У квартирі панувала глибока тиша, порушувана лише ритмічним цоканням настінного годинника, який нагадував про плинність часу. Вона лежала під м’якою ковдрою, не … Читати далі

— О, привіт! — посміхнувся він, одразу впізнавши мене. — Ти з дев’ятого поверху, правильно? — Привіт, — усміхнулася я у відповідь. — Так, я Аліна, твоя сусідка знизу. Я прийшла подякувати за нічне побажання здоров’я. Я завжди знала, що в новобудовах звукоізоляція залишає бажати кращого, але не думала, що аж настільки. Коли пізно вночі … Читати далі

— Оленочко, ти знову дозволяєш Олексію малювати довільні лінії замість того, щоб писати палички в зошиті в косу лінію? — повчально мовила Євгенія Павлівна, проходячи до дитячої кімнати під час одного зі своїх недільних візитів. — У дитини має бути чітка система. У школі від нього вимагатимуть стандарту, а ти ростиш фантазера.  Мій чоловік — … Читати далі

— Мамо, віддай мою частину спадку, — стояла на своєму донька. Золотаво-багряний жовтень розливався над старовинним містом, огортаючи затишні дворики густим прохолодним серпанком і вкриваючи мокрий асфальт яскравим килимом з опалого листя. За вікнами квартири, де кожна стіна дихала спогадами минулих десятиліть, могутня стара беріза повільно хитала своїми голими вітами під подихом різкого ранкового вітру. … Читати далі