Це історія про те, як заповітна мрія про заміський відпочинок може перетворитися на випробування, коли власність спільна. Сподівання на гармонійні вихідні з сім’єю розбиваються об побут і різні уявлення родичів про порядок. Пропоную нове викладення цієї оповіді зі збереженим змістом, але переформульоване для кращої читабельності. – Юлько, у нас тепер є дача! – радісно вигукнув […]
– Для дітей немає місць за столами, – це раз, – Ганна тихо говорила. – Їм тут не місце, – це два. Мама ясно сказала, що свято тільки для дорослих, і ти це чудово знала, коли сюди їхала. – Та як ти смієш! – злетіла Марина, яка до цього мовчала. – Це ж ювілей, діти мають право тут перебувати! – Не мають, – відрізала Ганна. – Бо їх не запрошували!
Іноді навіть найближчі люди по-різному бачать межі та правила, особливо коли мова про свято. Ця історія — про ювілей, який мати мріяла відзначити без дітей, і про родинний конфлікт, що розгорівся навколо цього рішення. Пропоную переосмислену, але змістовно незмінну версію подій. — Ой, Людмило, ну що це за ресторан ти собі надумала! — голос тітки […]
– Нехай твій колишній аліменти збільшить, або зверху додасть! Адже це його обов’язок – утримувати свою дитину. Досить мого Пашу експлуатувати, – заявила свекруха
– А скільки тобі колишній аліментів платить? Тетяна похлинулася чаєм. Питання прилетіло, як сніжок в обличчя посеред літа. Начебто нічого страшного, а все одно неприємно. Галина Петрівна сиділа навпроти й дивилася вичікувально. На столі між ними остигав пиріг, який Тетяна спекла спеціально до приходу свекрухи. Яблучний. Галина Петрівна любила яблучний. Хоча зараз це здавалося зовсім […]
Анжела повернулася додому раніше на кілька днів, щоб зробити чоловікові сюрприз. Але сюрприз чекав на неї
Анжела повернулася додому раніше на кілька днів, щоб зробити чоловікові сюрприз. Але сюрприз чекав на неїАнжела вийшла з таксі біля під’їзду свого будинку у передмісті Києва у піднесеному настрої. Грудневе повітря було морозним, але легким – сніг щойно випав, і все подвір’я здавалося чистим, як нова сторінка. У руках вона тримала невелику валізу і пакет […]
– І що я маю написати? – Запитав батько. – Тільки те, що ти зараз сказав, – що ви віддаєте квартиру Вікторії, а вона за це доглядатиме вас. А до мене із цього приводу жодних претензій не буде. Напишеш? – Якщо я це напишу, ти більше не згадаєш про квартиру? – Не згадаю, – підтвердила Арина
– І що я маю написати? – Запитав батько. – Тільки те, що ти зараз сказав, – що ви віддаєте квартиру Вікторії, а вона за це доглядатиме вас. А до мене із цього приводу жодних претензій не буде. Напишеш? – Якщо я це напишу, ти більше не згадаєш про квартиру? – Не згадаю, – підтвердила […]
– Дитинко, так на те він і «мамин синочок», щоб вміти… не дарма зі мною до тридцяти років жив
– Мамо, навіщо їхати? А я? На два тижні сам? А що їсти? – Ярослав заглянув у холодильник, переконавшись, що приготованої їжі в ньому зовсім мало. Ну, якщо тільки на пару днів. Він знову подивився на матір, і в його очах застигло здивування. – Ярику, я всього на два тижні, а ти тут залишайся, господарюй. […]
— Вся родина їде до нас на відпочинок! — радісно оголосив Сергій, вриваючись на кухню з телефоном у руці. А мати привезе нашу сімейну шкатулку, яку передасть комусь із сім’ї
— Вся родина їде до нас на відпочинок! — радісно оголосив Сергій, вриваючись на кухню з телефоном у руці. А мати привезе нашу сімейну шкатулку, яку передасть комусь із сім’ї. Я завмерла з недопитою чашкою кави. Першою думкою було: «Він жартує». Другою: «Боже, тільки не це». — Яка саме родина? — обережно поцікавилася я, сподіваючись, […]
Налила йому гарячого курячого супу з добрими шматками м’яса. — Сідай, їж уже! Той сів, тільки ложка задзеленчала. — Ти за той місяць скільки «закрив»? — почала розмову Ліда. — Тисяч сорок п’ять буде
Чоловік зайшов, як завжди, втомлений, ще й з важким пакунком, де, певно, лежала брудна спецівка. Очі блищали, а на джинсах — зелені плями від трави. — Святкували? — з підколкою запитала дружина. — Лідо, так п’ятниця ж сьогодні… — Роздягайся прямо в коридорі, і мерщій у ванну. — Та я в душі на роботі мився, […]
-Зоряночко, ви стали з Іванкою такими близькими мені. В мене є хатинка в селі, добротна така, міцна, синові вона не потрібна, а його жінці тим більше. Ти знаєш, я б хотіла переписати її на тебе
Зоряна зі своєю донькою Іванкою орендували житло на першому поверсі старого двоповерхового будинку. Це була невеличка квартирка в якій зимою було досить прохолодно. Часто доводилося навіть спати у теплих шкарпетках. Жили вони небагато, донька частенько хворіла і Зоряна бралася за будь яку роботу, щоб якось заробити на життя. Батько Іванки їм не допомагав. Закохалася вона […]
– Повірити? Так просто? – похмуро посміхнувся Андрій. – Після всіх тих подробиць, що я прочитав у цьому самому листі? Не дочекаєшся! Я подам зустрічний позов і проситиму тесту щодо себе. І в суді ми все дізнається, моя люба. Втім, тобі нема через що переживати, так?
– Це що таке? – чоловік стискав ні в чому не винний конверт, ніби намагаючись розірвати його на дрібні шматочки. – Ну, поки не побачу, нічого конкретного сказати не можу, – спробувала пожартувати Ліда, яка була дуже схвильована подібною поведінкою чоловіка. Завжди стриманий і спокійний Андрій поводився дуже дивно. – На, дивись! Зім’ятий лист опинився […]