Останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що почуваюся не людиною… а гаманцем. Грошей всі хочуть, але ніхто не питає: «А тобі самій щось лишилося?» Я звикла. За двадцять два роки заробітків звикла, що моє життя — це валіза, нескінченна дорога і чужі доми. І гроші. Гроші, які я заробляю не для себе. […]
Баба Степанида сипнула їй просто в очі: — І де ж той сором подівся — без чоловіка дитя ростити! Олена промовчала. Ох, вона багато чого могла б розказати про тих чоловіків, але ж таке не вивалюють на першому ліпшому перехресті. З таким просто живуть. У село В’язівку вона приїхала одного вогкого жовтневого дня на старенькому […]
Людоньки, ви чули?.. Гелька, наче Горгона, влетіла до сільської крамниці. – Я повириваю її довгі патли! Голодранка! Молодиці врапт забули, за чим прийшли до магазину. Обступили Гельку. Всі знали, що в Олени, яку чомусь змалечку всі кликали Гелькою, – язик, наче бритва. Було цікаво: хто став Гельчиною «жертвою» цього разу. – Думаю, хто квітки з […]
От докінчимо із будівництвом хати і повезу я тебе, Марієчко, на відпочинок. Та згас чоловік, як та свічка Ще ніколи Марія не відчувала себе такою самотньою. І наче велика рідня є у неї, та й, зрештою, сім’я. Щоправда, єдина донечка із зятем та внучкою мешкають у сусідньому місті. Та хоч щодня зідзвонюються і годинами говорять […]
Світло в коридорі лікарні було мертвенно-білим, воно відбивалося від кахлів і в’їдалося в очі, які вже й так пекли від нескінченних сліз. Марія стиснула в руках мокрий носовичок. Кожна хвилина очікування здавалася вічністю, розтягнутою на гострих дротах сумління. «Господи, не забирай його. Забирай усе: дім, гроші, спокій… тільки залиш Андрія», — шепотіла вона, заплющивши очі. […]
— Моїй сестрі потрібен довічний догляд. Завтра привезу її й племінників до нас! — заявив чоловік. Віра стояла біля вікна й дивилася на вечірнє місто, втоплене в вогнях. Трикімнатна квартира в новому районі з парками та дитячими майданчиками була її гордістю. П’ять років тому вони з Сергієм взяли іпотеку, і з того часу Віра вкалувала […]
– Хто вечерю готуватиме? Ми взагалі-то з роботи! – невдоволено заявив Олег, плюхнувшись на диван у вітальні просто у вуличних джинсах. У дверях кухні намалювалася його молодша сестра Ірина в пухнастому халаті. – Оль, вже восьма година, а на плиті порожньо. Мої пацани звичайну гречку їсти не будуть, насмаж їм сирників, – додала вона примхливим […]
— Жодної операції немає, твоя мама здорова! — сказала я чоловікові перед самим продажем нашої квартири. Ключі від нотаріальної контори брязнули в замку так голосно, ніби то був постріл. Я завмерла на порозі. Невже зачинено? Хоча ні — двері прочинилися, і з-за них виглянула жінка років п’ятдесяти в строгому костюмі. — Ви Зінаїда Сергіївна? — […]
Мій чоловік Іван пішов навесні, коли зацвіла черемха. А повернувся восени, коли від тієї черемхи залишилися лише гілки. Ми жили в селі, в будинку, який дістався мені від батьків. Жили довго, виростили доньку Катерину, разом перекривали дах, ставили паркан. Іван був статечний чоловік, плечистий, з великими руками, командним голосом. Я звикла до нього, як до […]
Ганна Дмитрівна стояла біля старої залізної бочки, наповнюючи лійку. Вода тонким струменем збігала повз кущі помідорів, вбираючись у пухкий чорнозем. Вечірнє сонце м’яко підсвічувало її натруджені руки, коли раптом тишу сільського вечора розрізав звук автомобіля, що зупинився біля самої хвіртки. — Мамо, ти тільки не влаштовуй сцен, добре? — Марина поставила важку шкіряну сумку прямо […]