Найважчим у нашому житті була непередбачуваність. Я ніколи не знала, який Андрій переступить поріг дому. Кожен його прихід з роботи був лотереєю, і я майже завжди витягувала програшний білет
— Ваш Андрій — це просто скарб! Олено, ти навіть не уявляєш, як тобі пощастило, — щебетала Світлана, наливаючи напій в мій келих. Її очі блищали від щирого захоплення. Ми сиділи за великим столом у ресторані, святкуючи день народження нашого спільного друга. Андрій стояв неподалік, у своєму ідеально випрасуваному костюмі, і з легкою, невимушеною усмішкою … Читати далі