Uncategorized

Тоня довго вагалася, чи варто виходити заміж вдруге. Їй було вже 50, і думка про нове сімейне життя лякала. З першим чоловіком Антоніна розлучилася 7 років тому, і загалом її не лякала самотність. Вона звикла до самостійності: сама вирішувала, що приготувати на вечерю, коли лягати спати, які шоу дивитися, могла спонтанно поїхати на вихідні до … Читати далі

– А скільки тобі колишній аліментів платить? Тетяна похлинулася чаєм. Питання прилетіло, як сніжок в обличчя посеред літа. Начебто нічого страшного, а все одно неприємно. Галина Петрівна сиділа навпроти й дивилася вичікувально. На столі між ними остигав пиріг, який Тетяна спекла спеціально до приходу свекрухи. Яблучний. Галина Петрівна любила яблучний. Хоча зараз це здавалося зовсім … Читати далі

Олег доїв котлету, акуратно забрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марія сьогодні була в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. -Доїв? – запитала вона, обернувшись. – Давай тарілку! Олег простяг тарілку і гірко зітхнув. -Марічко, – сказав він. – Може, все ж таки не підеш, га? -Що ти сказав? – … Читати далі

Цього суботнього ранку я затіяла шарлотку. Тому що осінь, й хотілося чогось теплого та простого. Та й тому, що Руслан любив, коли в хаті пахне випічкою. Телефон заверещав якраз у той момент, коли я розбивала в миску яйце. На екрані висвітлилося «Зовиця Таня», і перед тим, як відповісти на дзвінок, я забарилася. Тому що дзвінок … Читати далі

Дзвінок від матері пролунав не вчасно: Ганна збиралася на роботу і шукала у шафі білу блузку. – Так, мамо, слухаю тебе. Тільки давай швидко, я спізнюся. – Як я дзвоню, ти завжди кудись спізнюєшся! Ніколи в тебе на матір немає часу! Аня зітхнула. Вона однією рукою тримала телефон, іншою намагалася зняти з плічок знайдену блузку. … Читати далі

– Подаруй мені дачу! – усміхнулася свекруха. – Якщо не погодишся, я буду змушена вживати заходів! Не встигла відповісти, як подав голос чоловік. – Мамо, – сказав Костя, – мамо, заспокойся. Ми все вирішимо. – Все вирішимо, все вирішимо… – пробурчала Раїса Павлівна. – Нічого ви не вирішите! Чоловік запитливо глянув на мене, я знизала … Читати далі

– Переїдь у село, – сказала дочка, – а ця квартира нам залишиться. Так буде найкраще для всіх. Я в цей момент розливала по кухлях чай. Моя рука здригнулася, і заварка пролилася на стіл. – Там гарне селище, – подав голос Ігор, зять мій ненаглядний. – Тихо, спокійно. Вам добре там житиметься, правда. Там і … Читати далі

– Ліль, ну ти чого? Я все зрозумів. Квартиру не треба переоформлювати, я не мав рації! І роботу я знайду нову, слово честі! Он, у таксі піду підробляти вечорами… – Ти глянь, мамо! Подивися, що цей… зробив! – Ліля зірвала з плеча трикотажну кофту, мало не вирвавши ґудзика. На блідій, майже прозорій шкірі була пляма … Читати далі

– Це взагалі не обговорюється, – спокійно сказав Андрій тоном, який не підлягає запереченню. Я дивилася в ноутбуці фото готелю, хотіла забронювати номер на нас трьох. Білі балкончики, синє море та зарості зелені вздовж огорожі тішили око та навіювали приємні думки. До відпустки залишалося два тижні. Я розраховувала провести її зі своєю родиною – чоловіком … Читати далі

– Він же не чужий! Хіба ще один малюк завадить, чи об’їсть? У вас же простора квартира і гарний достаток, – заявила Ольга Іванівна. – Хай тоді Галя теж платить, – заперечив Ігор. – Ти що? З власної дочки я гроші братиму? У неї безвихідь! – щиро здивувалася Ольга Іванівна. Ігор до болю стиснув кулаки … Читати далі