Uncategorized

Зоя Олексіївна готувалася до приїзду доньки, зятя та онуків. Приїжджали не просто так – на ювілей шістдесят років. Таня, дочка, обіцяла допомогти, коли приїде, але дещо заздалегідь треба приготувати. Холодець, заливне з риби. Зоя зробила фарш, котлети чекали свого часу в морозилці, залишалося тільки парити, смажити. А ще прибирання в будинку затіяла, гості приїдуть, сусіди … Читати далі

– Галю, ну ти одяглася нарешті? – Ну та-а-ту, я зараз! – Галя задумливо одягалася, раз у раз застигаючи з черевиком у руці, щось шепотіла, потім бачила невдоволений погляд батька і починала одягатися швидше. – Ні, це взагалі вже, – Петро роздратовано сів на пуфик у коридорі. – Аліно! Вона спеціально, чи що? Я не … Читати далі

– Таню, ти ж квартирку від бабусі отримала, так? Тетяна насупилась. Тітка Світлана дзвонила рідко, зазвичай на свята, або коли їй щось було потрібно. Судячи з вкрадливих інтонацій, сьогодні був другий випадок. – Отримала, – Тетяна кивнула. – Пів року тому все оформили. – І як там квартирка? Велика? – Двушка. Сорок два метри, у … Читати далі

– Ось це буде твоя кімната, розташовуйся, не соромся, – Лілія штовхнула двері й відступила убік, пропускаючи сестру. Інеса завмерла на порозі, притискаючи до грудей потерту дорожню сумку. Маленька кімната з вузьким ліжком біля вікна та старим письмовим столом, який Микола притягнув з балкона спеціально до її приїзду. Шпалери в дрібну квіточку дісталися від колишніх … Читати далі

– Скільки ще вона в мене житиме? – Вибагливо запитала я. – Ну… – Артем зам’явся і відвів погляд. – Скільки, Артеме? – продовжила насідати я. – Ну… я не думаю, що довго… – Скільки? Чоловік здивовано глянув на мене. – А ти чого кричиш? – ображено промовив він. – Ти не чуєш мене, ось … Читати далі

Майже сьома вечора. Я підходжу до невеликої крамнички в одному зі спальних районів і помічаю біля входу кота. Відчиняю двері – він повертає мордочку у бік торгового залу і з таким виразним виглядом видає: «Няв?!», ніби питає дозволу. Але всередину так і не заходить. Спершу здається – звичайний дворовий кіт. Але щось у його поведінці … Читати далі

– Слухай, Віро… Тут така справа, – Андрій зам’явся у дверях кухні, і по тому, як він переминався з ноги на ногу, Віра одразу зрозуміла, що розмова буде не з простих. – Нінка зателефонувала. З батьками посварилася, з дому пішла. Жити їй зараз нема де. Може, хай у нас трохи поживе? Доки не стане на … Читати далі

Місто Коломия завжди мало особливий хист до того, щоб зберігати таємниці за фасадами своїх ошатних кам’яниць. Тут, де повітря просякнуте історією, а вечорами над Прутом здіймається легкий туман, життя тече розмірено, наче за розкладом старого годинника на ратуші. У цьому місті кожен знає кожного, але мало хто заглядає за щільно затулені фіранки чужих вікон. У … Читати далі

Адвокат чоловіка не міг повірити, коли дружина показала один старий документ. Я сиділа в приміщенні районного суду, міцно стискаючи в руці старого, потертого конверта. Навколо пахло злежалими паперами, кавою та нездійсненими мріями – тією самою сумішшю, яка завжди супроводжує сімейні розбірки. По той бік столу – Юрій, мій колишній чоловік: самовдоволений, ввічливо-уїдливий, зі звичкою схиляти … Читати далі

Ніна прокинулася о восьмій ранку. Вчора до півночі вони з друзями відзначали ювілей її чоловіка Бориса. П’ятдесят років – солідна дата, краще було б відзначити у ресторані, але Борис вирішив влаштувати свято вдома. Неллі була цим незадоволена. Їй не подобалося, коли натовпи людей блукає квартирою, заглядають у кожний кут. Нехай це навіть друзі-приятелі. Борис вже … Читати далі