Uncategorized

— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка. Ніна згадала про подарунок уже наступного дня, коли чоловік і свекруха поїхали на роботу. Нічого … Читати далі

“Оля, а ці ваші зайві кілограми? Хіба це не проблема? – мати Діми не здавалася. -На мій погляд, у мене немає зайвих, тим більше, що мого майбутнього чоловіка вони влаштовують. Не всім же бути дюймовочками і тростинками. – Оля глузливо оглянула Олену і маму Діми. Від такого нахабства Олена спалахнула -Мамо! Ти купила чай для … Читати далі

“-Зачекайте, – сказав він. – Я вийшов на секунду на вашій станції, а коли повернувся у вагон моїх речей не було. Глянув у вікно, а там якийсь чоловік ішов з моєю сумкою. Я вискочив за ним, але він вже десь зник… -І що ви не могли назад повернутися у вагон, а потім вже розбиратися, – … Читати далі

“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо питання. Доньку тільки шкода, але вона вже велика, зрозуміє. Головне, ти не нервуй, все буде в шоколаді, обіцяю”. Олена перечитала це повідомлення тричі. Екран смартфона світився в півтемній кухні, як отруйний гриб. Ігор, її надійний тил і голова сім’ї, зараз мирно … Читати далі

Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в раковину. – Завжди я! То сіль не туди поставив, то телевізор голосно! Олена навіть не обернулася. Стояла спиною, мила посуд. Плечі напружені, як струна. – Може, тобі … Читати далі

— Мамо, вам же таке важко перетравлювати, вік усе-таки! — проспівала Іра, простягаючи руку до верхньої полиці мого холодильника. — Давайте краще Іванкові віддамо, йому рости треба. А вам кашка корисна. На воді. Вона навіть не питала. Просто ставила перед фактом, наче в якійсь установі, де в безпорадного забирають зайву ковдру. Я стояла біля плити, … Читати далі

– Лєро, – я прямо подивилася на дочку, – ця квартира моя! Я її отримала від бабусі, тобто від твоєї прабабусі, якщо ти пам’ятаєш. – І? – З викликом запитала Лєра. – Далі що? – Жодного розміну не буде – Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? … Читати далі

Я довго вдавала, що люблю Новий рік. Усміхалась, коли питали, де будемо святкувати, кивала, коли чоловік казав, що знову всі збираються в нас. Але всередині в мене все стискалося, бо я знала, що буде далі. Мій чоловік Вітя — людина компанійська. Йому важливо, щоб навколо було шумно, весело, щоб друзі казали: «От у Вітька завжди … Читати далі

Ліля, волонтерка в притулку для кішок, дивилася на білосніжного котика, що забився в куток клітки. Великий котик з шикарним пухнастим хвостом з’явився у них три місяці тому. Інші кішки і коти ображали його, але йому було все одно… Він ніколи не піднімав лапу у відповідь, мовчки зносячи образи. Через це довелося його відсадити в клітку. … Читати далі

– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала  черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі. Віктор сидів на дивані. А поруч з ним, спираючись на спинку крісла, стояла свекруха – Надія Петрівна. … Читати далі