Uncategorized

Анна дуже чекала на пенсію, працювала на шкідливому виробництві, хотіла відпочити. Тому після виходу на пенсію більше не працювала жодного дня, раділа, що з’явився вільний час, трохи поправить здоров’я, буде легше жити. Заміж Анна вийшла в тридцять років, жила в селі з батьками, сестрами, після школи нікуди не вступала, так і залишалася працювати. Потім поїхала … Читати далі

Михайло затримався в автосервісі допізна. Світло в майстерні давно згасло, інші розійшлися по домівках — до дружин, дітей, турбот і затишку. А йому поспішати нікуди. На розі, під тьмяним світлом ліхтаря, він помітив якийсь рух. Щось сіре, худе, що насилу тягнуло в зубах мішок. Собака. Він кульгав, але наполегливо йшов вперед. — Гей! — окликнув … Читати далі

– Микита, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя висловлювало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусткою мокрі очі: – Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже ледве ходить. Цієї зими просто не виживе у своєму будиночку, він і так скоро розвалиться. – І що ти пропонуєш? – Кажу … Читати далі

Піднесений настрій Максима Петровича зник, щойно він, припаркувавши машину, увійшов у під’їзд. Вдома його зустріла передбачуваність: капці – увійшов і взув, апетитний запах вечері, чистота, квіти у вазі. Не зворушило: дружина вдома, що ще робити цілими днями літній жінці? Пироги пекти та шкарпетки в’язати. Про шкарпетки перебільшив, звичайно. Але важлива суть. Марина звично вийшла чоловікові … Читати далі

Вранці за сніданком ще нічого не віщувало біди, і Василь із задоволенням знищував омлет, приготований Катериною. Попереду був звичайний робочий день, і зараз вони разом вийдуть з дому, а далі розійдуться по своїх справах. Як раптом Катя виразно подивилася на нього і запитала: — Ти ж не забув? Пам’ятаєш, яке сьогодні число? Василь ледь не … Читати далі

– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. … Читати далі

Ранок починався з божевільної гонитви. Марина влетіла в ліфт, на ходу застібаючи пальто, і судорожно натискала кнопку першого поверху, немов від цього залежала швидкість спуску. Вона проспала. Всього двадцять хвилин, але для лікаря швидкої допомоги це ціла вічність. Зміна починалася о восьмій, а на годиннику було вже сім п’ятдесят. Автобус, на який вона розраховувала, пішов … Читати далі

Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду — серйозне обличчя онуки Марійки. Дев’ять років, а вже така доросла. Сидить мовчки, рюкзак на колінах. Не те що сучасні діти — галасують, верещать. — Діду, а чому ти ніколи нікого не підвозиш? — раптом запитала Марія. Микола хмикнув. Розумна дівчинка. Помічає все. — Тому що, онучко, … Читати далі

― Ну, чому замовкли? ― Єлизавета Петрівна гучно видихнула і впала на м’яке крісло. ― Не чекали гостей? ― Може, і не чекали, мамочко, ― Сашко поставив на журнальний столик чай, ― але тобі завжди раді! Зараз Маринка принесе бутерброди. Марина нарізала сир тонкими скибочками, невдоволено бурмочучи під ніс: «Як же… радості… повні штани». Ні, … Читати далі

— Знову цей дурень дряпається! — Олег Михайлович кинув газету на стіл і сердито подивився в бік коридору. — Людко, зроби щось зі своїм  котом! Людмила Петрівна зітхнула, не відриваючись від телевізора. За сорок років шлюбу вона навчилася не звертати уваги на бурчання чоловіка. Але зараз було не до того. — Тим, іди сюди, — покликала … Читати далі