Uncategorized

Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з гіркотою сказав він, – час мені слідом за тобою. Що мені тут робити? Та не судилося Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет … Читати далі

– Зовсім совість втратила? – Голос свекрухи дзвенів від обурення. – Здала дитину і пішла розважатися? А мені сидіти з ним, га? Мені за шістдесят років, між іншим! У мене тиск! – Я привезла сина не вам, – Олена говорила рівно, майже лагідно. – Я привезла його татові! Який, якщо пам’ятаєте, збирався виховати з нього … Читати далі

“-Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю Таня вивела корову і приклавши долоньку до очей, дивилася вслід стаду. Скрип хвіртки сусіда змусив її озирнутися. Дід Василь крекчучи, … Читати далі

“– Ану пішла на кухню! – Почула я від чоловіка – і не стерпіла Віра дивилася на екран телефону. Андрій написав вчетверте за пів години: «Недолуга, слухавку візьми». Вона сиділа за кермом навчальної машини – інструктор пояснював паралельне паркування. Телефон знову завібрував. – Можна відповісти? Чоловік турбується. – Звісно. – Андрію, я за кермом… – … Читати далі

– Приб’ю, зараза! – Микола бив кулаками в  двері будинку, а люди, що зібралися, вмовляли його.. – Коля, ну що ти робиш? Завтра знову пробачення проситимеш! І не соромно? Двох діточок нажили, Нінка твоя ніколи ніякого приводу не давала, а ти себе ганьбиш, і її теж! Коля повернувся до хвіртки хитаючись: – Ви що тут зібралися? Кіно … Читати далі

Наталя прокинулася серед ночі від телефонного дзвінка. У ту ж мить вона зрозуміла, що чоловіка вдома немає. Він попереджав, що затримається на банкеті, але ж не до другої години ночі! — Наталя, добрий день, Колі погано, дуже погано, — промовив незнайомий жіночий голос у слухавці, — приїжджайте. — Хто Ви? — запитала Наталя і відчула, … Читати далі

Однак одного разу, коли Микита був у відрядженні, до квартири завітала Світлана. Ледь переступивши поріг, вона випалила на одному диханні: — Я при надії від вашого чоловіка, буду тепер з вами жити! Цей день став для Наталії переломним, назавжди закарбувавшись у пам’яті. Слова тієї, яка збиралася стати частиною їхньої родини, розривали її серце на шматки. … Читати далі

Знаєте, одразу видно, який подарунок людина вибирала і дарувала від серця, а який зробила тільки тому, що так треба. Хоч і кажуть, що дарованому коневі в зуби не дивляться. Але часом презент настільки жахливий, що навіть самому через нього соромно. Таке ж трапилося у най сім’ї, коли моїй доні виповнився 1 рік. Свекруха ще за … Читати далі

Мій чоловік Петро майже 3 роки навіть не пропонував приїхати до нього в Словаччину. Так, до слова – він не ухилянт, а виїхав ще до початку війни на заробітки. Щоразу, коли піднімала це питання, відповідав одне й те саме: “Це дорого, Оксано. Краще витратимо гроші на дітей”.  Зітхала, намагаючись вгамувати роздратування, яке все більше прокидалося … Читати далі

“Не встигла одружитися, тепер будеш одна. Ти ж найстарша. Тепер ти не вийдеш заміж, тож забезпечуй племінників. Може це ще й не останній, – Олена погладила свій живіт. – Чому це я не вийду заміж? – Прикмета така є! Ольга Петрівна одна виховувала двох доньок. Працювала багато, треба було забезпечувати дівчаток, годувати, одягати. Їхній батько … Читати далі