Кіт мовчки дивився на неї. Зітхнувши і набравшись сміливості, Анюта потягнулася за ним, сподіваючись, що рукави шкіряної куртки врятують її руки від пазурів пухнастого безбілетника…
Зміна закінчувалася, і Аня пішла в хвіст автобуса, прискіпливо заглядаючи під кожне сидіння. Автобус був для неї ніби домівкою, а вдома в Ані завжди була чистота. Може, тому що смітити було нікому? – Анно, тобі пора чоловіка завести, – говорили їй тітки-диспетчери. – Тобі вже під тридцять, а ти все одна. Та й професія у … Читати далі