“— Вітюша, ріднесенький…
“— Вітюша, ріднесенький… — Мовчи! — прошипів він. — Вибач, прийняти не можу. Розумієш? Я з жінкою живу. Це її квартира. Вона тебе, на поріг не пустить! Та й я… я поки що без роботи. Не на часі мені це все Пил довгої дороги, різкий і сірий, в’ївся в шкіру, змішався з потом утоми й … Читати далі