Категорія Uncategorized

Марина прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Жінка залишила всі справи та пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий чоловік. – Доброго дня, я ваш сусід, з п’ятого поверху, – сказав гість, коли Марина відкрила двері. – Доброго дня, – привіталася у відповідь Марина. – Вам щось потрібно? – Тут така справа…Ось це вам, – сказав чоловік і простяг пакет. – Що це? – здивувалася Марина. – Беріть. Я знаю, що вам це потрібно, – сказав сусід. Марина взяла пакет, заглянула в нього і застигла. – Дякую, – тихо сказала Марина і сльози покотилися з її очей

Марина прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Жінка залишила всі справи та пішла відкривати. На порозі стояв незнайомий чоловік. – Доброго дня, я ваш сусід, з п’ятого поверху, – сказав гість, коли Марина відкрила двері. – Доброго дня, –… Продовжити читання →

— А полуниця? Вона ж казала, що ви купили полуницю. — Купили. Яні. Бабуся сказала, що Яні мама дала грошей, а ти мені — ні. — А ти просила поділитися? — Я запитала, чи можна мені теж. А бабуся сказала: «Мама на тебе грошей не дала, тож нічого випрошувати»

— Мамо, Поля вже втретє телефонує, проситься додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — Усе з нею нормально. Граються з Янкою. Може, не поділили щось. Буває, — Лідія Василівна важко зітхнула, ніби… Продовжити читання →

Юля вийшла з автобуса і з важкими сумками у руках вирушила до рідного будинку. – Я вдома, – гукнула вона відкривши двері. – Юля, доню! – всі кинулися їй назустріч. – А ми відчували, що ти приїдеш! Увечері, коли всі сиділи за великим сімейним столом, хтось постукав у двері. – Сусіди, напевно, привітати зайшли, – мама знизала плечима і пішла відкривати двері. Повернулася вона не одна а з «гостями». Юля глянула на людей, які увійшли у кімнату і не повірила своїм очам

Юля мовчки і навіть з деякою тугою дивилася у вікно автобуса, що ніс її далеко від рідних місць. На колінах у неї стояла велика картата сумка, яку вона міцно притискала до себе. Дівчина взяла з собою тільки все необхідне, але… Продовжити читання →

Сергій повернувся додому, як раптом з дверей його будинку вийшла дружина його брата. – Привіт, Уляно! А ти що тут робила? – здивувався він. – Я до Алли в гості забігала, – відповіла Уляна і швидко пішла. Чоловік зачинив двері за Уляною і зайшов в коридор. – Алла, а чому Уляна приходила? – гукнув Сергій до дружини. – А це я вирішила зробити подарунок собі на Новий рік. Вперше в житті на таке наважилася! – відповіла дружина. – Який ще подарунок? І до чого тут Уляна? – здивувався Сергій, нічого не розуміючи

– Алла, що відбувається? – невдоволено спитав чоловік, зачинивши двері за Уляною. В будинку пахло чистотою і свіжістю, але дружина явно тільки що повернулася додому. Як же так? – Сергію, що тобі не подобається? Я вирішила зробити подарунок собі коханій… Продовжити читання →

“– Надя не хоче ділити будинок! Уявляєш? Мало того, вона має заповіт батька, де будинок повністю переходить їй! – А чого раніше мовчала? Не могла вона не знати про заповіт. – У неї спитай – чого мовчала, я з нею більше розмовляти не хочу. Теж мені, рідна сестра

 “– Надя не хоче ділити будинок! Уявляєш? Мало того, вона має заповіт батька, де будинок повністю переходить їй! – А чого раніше мовчала? Не могла вона не знати про заповіт. – У неї спитай – чого мовчала, я з нею… Продовжити читання →

Марино, ми ось що подумали…

— Марино, ми ось що подумали… — мама завагалася, тереблячи рушник. — Ти переїдеш до нас! Все одно квартиру знімаєш, а тут будинок великий… Я завмерла. Ось воно. Те, чого я боялася почути останні пів року, коли батьки почали все… Продовжити читання →

Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима.

– Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима. Її пальці судорожно вчепилися в дерев’яний одвірок, ніби він був останньою опорою між страшним минулим і невідомістю майбутнього. В… Продовжити читання →

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці.

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці. Дорога виснажувала, але платили нормально, і графік був зручний, із садочком можна було поєднувати. У теплу пору року ще нічого, але взимку було страшнувато до станції бігти: темно, людей мало, гаражі… Продовжити читання →

Віктор підпрацьовував на свята Миколаєм. Він підійшов до чергової квартири й натиснув кнопку дзвінка. На порозі зʼявилася гарна молода матуся. – Здрастуйте, – сказав Віктор. – Подарунок синові приготували? – Так, – кивнула жінка. – Проходьте… У коридорі вона дала йому коробку, мабуть, з машинкою. Миколай поважно зайшов у кімнату й побачив п’ятирічного хлопчика. – Ну, здрастуй, Сергійку! – сказав він. – Чи чекав ти на мене? Раптом Віктор помітив, що хлопчик дивиться зовсім не на нього, а у бік коридору. – А де ж те, що я просив для мами?! – запитав хлопець. Віктор розгублено застиг посеред кімнати

Віктор уже кілька років підпрацьовував на свята Миколаєм. Того дня у нього було багато замовлень. У важкій синій шубі до підлоги, з білою бородою і в шапці, він підходив до останньої за списком квартири з однією тільки думкою – скоріше… Продовжити читання →

Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше

Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила: вона вимкнула звук, бо боялася, що дзвонитиме Володя. Або, навпаки, боялася, що не дзвонитиме, адже коли вона сказала, що йде на переривання він відповів, що вона… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑