– Вікторе, це твій? – Марина тримала телефон екраном до чоловіка. На екрані – хлопчик, у калюжі по коліно, мокрий, радісний. Віктор перестав жувати. Поставив чашку. Потримав паузу, ніби в ній можна сховатися… – Марино, ти що? – Я нічого. Це ти що? Він узяв телефон. Наблизив обличчя до екрану. І Марина бачила, як щось … Читати далі
Пакетів було два, важких, і вони добряче відтягували руки. Але втома сьогодні була приємною — такою, що огортає м’яко, коли відчуваєш: все йде за планом. Усередині пакетів лежали плінтуси, силіконовий герметик та пара дверних ручок для моєї другої квартири. Дрібниці, звісно, але саме з таких дрібниць складалося відчуття, що я вже майже біля мети. Післязавтра … Читати далі
У п’ятницю ввечері Богдан повернувся з роботи пізно, зняв черевики в передпокої та, навіть не помивши руки, одразу зайшов на кухню, де на нього чекала дружина Софія. На столі стояла скромна вечеря — тушковані овочі та шматочок житнього хліба. Усе виглядало тихо та звично, але обличчя чоловіка одразу видало, що він готував цю розмову весь … Читати далі
Руки Олени тремтіли, але вона щойно з останніх сил зачинила двері. Просто перед носом небажаних гостей. Замок клацнув, а в грудях, крім шаленого стукоту серця, розлилася дивна хвиля полегшення. Вуха ще гули від напруги, та десь глибоко всередині, під шаром цього шаленого збудження, душа тихо видихнула. Олена сперлася спиною на двері та міцно заплющила очі. … Читати далі
– Хочеш – залишай собі цю руїну. Нам гроші потрібні! Ми живемо тут і зараз, а не минулим! – Заявила невістка Ніні. Коли Ніна прочитала історію бельгійця, який переїхав в Україну і знайшов тут справу свого життя, вона ще не знала, що ця історія допоможе їй не відмовитися від своєї мрії. А поки що перед … Читати далі
— Ти хоч раз у житті можеш зварити нормальний холодець? — кинув Назар, заглядаючи в каструлю, де ще з вечора холонула прозора страва. — Знову часнику забагато. Скільки можна повторювати одне й те саме? Світлана стояла коло плити, дивлячись у дно своєї чашки. Вона навіть голови не підвела. Двадцять вісім років разом. Двадцять вісім років … Читати далі
У четвер ввечері Ірина поверталася додому пізніше, ніж зазвичай. Останні кілька зупинок у міському автобусі вона думала лише про те, що на плиті в каструлі чекає вчорашня гречка, кілька соковитих курячих биток та легкий салат у холодильнику, який достатньо просто перекласти в тарілку. Жодних зайвих клопотів на кухні, жодних походів до магазину після важкого робочого … Читати далі
Катерина втомлено відкинулася на спинку офісного крісла. Останній квартальний звіт був нарешті закритий, але за вікном уже зовсім стемніло — майже дев’ята вечора. Знову чергова переробка, знову затримка. Посада керівника відділу логістики у великій торговельній мережі була справді престижною, і зарплата пристойна – цілих 35 тисяч гривень на місяць. Та лише вільного часу майже не … Читати далі
Осінній ранок видався сирим і непривітним, але Олена відчувала неспокій не через негоду. Вона вже годину сиділа на кухні, стискаючи долонями остигле горнятко чаю. На столі лежав клаптик паперу з розкладом прибуття міжнародного автобуса. Її мати, Ганна Василівна, поверталася додому після трьох виснажливих років заробітків в Італії. Три роки розлуки, важкої фізичної праці попри хвору … Читати далі
Коли задзвонив дверний дзвінок, я саме пересаджувала фіалки. Земля була вологою, чорною, забивалася під нігті. Субота, одинадцята ранку — час, коли до порядних жінок ніхто не ходить без попередження. Мої діти завжди дзвонили з дороги: «Мам, ми за пів години будемо, постав чайник». Подруги знали, що суботній ранок для мене — це святе безділля під … Читати далі