Uncategorized

— Вибачте, але це перший танець молодят, а не ваш особистий вихід! — голосно мовила я, коли свекруха вихопила мого коханого просто посеред залу. Мати нареченого лише зверхньо посміхнулася й заявила: — Я віддаю сина в нову сім’ю, тому перший танець належить мені! Весілля — це день, про який мріє чи не кожна дівчина. Ми … Читати далі

— Ну ось і все, дісталася, — тихо промовила Софія, ледь пересуваючи втомлені ноги, і важко опустила важку дорожню сумку на лінолеум у передпокої. Дорога видалася неймовірно виснажливою: спочатку довелося довго чекати на зупинці на міській околиці, бо маршрутка застрягла у нескінченній ранковій тягучці на мосту, потім була довга пересадка біля центрального вокзалу, а на завершення … Читати далі

— Куди б ти хотів піти? Що ще спробувати? — запитала я у шестирічного сина після чергового тренування. Він тихо подивився на мене, зітхнув і мовив: — Мамо, чому ти постійно намагаєшся мене кудись віддати? Моєму синові Артему виповнилося шість років — вік, коли дитина готується до школи, відкриває для себе світ та шукає перші … Читати далі

Родіон перехопив зручніше слизьку лямку спортивної сумки, прилаштував картонну коробку на коліно і самовдоволено посміхнувся. П’ять тижнів він витримував характер, даючи Варварі, як слід сьорбнути самотності. Ні дзвінків, ні повідомлень, ні гривні на господарство. Нехай посидить в порожніх стінах і подумає над своєю поганою поведінкою. Без чоловіка в будинку кожна баба через місяць вовком виє: … Читати далі

– Що ти таке кажеш, Максиме? — запитала Дарина, завмерши на коротку мить із м’яким дитячим светром у руках, який щойно зняла з полиці гардероба. Голос чоловіка долинав із просторого коридору так само впевнено й звично, ніби він віддавав розпорядження не своїй дружині, а найнятому працівникові. Вона чітко чула, як він переступає з ноги на … Читати далі

— Досить удавати щасливу родину, з мене вистачить цього цирку! — голосно сказав Ярослав, стаючи просто посеред вітальні з келихом у руці. — Ярослав! Що ти таке говориш? — тихо запитала Мирослава, намагаючись зберегти спокій перед людьми. Гості за столом завмерли. Родичі, давні куми та сусіди повільно опустили виделки, перезираючись між собою. — Я кажу … Читати далі

— Юрко! Ти що, серйозно?! — голос Дарини лунав із коридору, наповнений глибокою розгубленістю та несподіванкою, коли вона намагалася акуратно поставити на підлогу важкі пакети з продуктами, щойно привезені з найближчого супермаркету. Вона затрималася біля самого порога, бо крізь прочинені двері кухні чітко почула знайомі голоси. Чоловік розмовляв із матір’ю, але тон їхньої бесіди був … Читати далі

— Дорога моя майбутня невісточко, якщо ти зараз затягнеш мого єдиного сина в це село, я тобі цього до кінця своїх днів не подарую. Саме цими словами Лілія Степанівна зустріла молоду дівчину, яка стояла біля хвіртки і просто хотіла щиро привітатися. Старенька автівка, що привезла їх від залізничної станції, глухо чмихнула, випустила з вихлопної труби … Читати далі

– Вікторе, це твій? – Марина тримала телефон екраном до чоловіка. На екрані – хлопчик, у калюжі по коліно, мокрий, радісний. Віктор перестав жувати. Поставив чашку. Потримав паузу, ніби в ній можна сховатися… – Марино, ти що? – Я нічого. Це ти що? Він узяв телефон. Наблизив обличчя до екрану. І Марина бачила, як щось … Читати далі

Пакетів було два, важких, і вони добряче відтягували руки. Але втома сьогодні була приємною — такою, що огортає м’яко, коли відчуваєш: все йде за планом. Усередині пакетів лежали плінтуси, силіконовий герметик та пара дверних ручок для моєї другої квартири. Дрібниці, звісно, але саме з таких дрібниць складалося відчуття, що я вже майже біля мети. Післязавтра … Читати далі