— Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і так було написано на обличчі: мішки під очима, втома, очі немов вкриті червоною павутиною… — Юра, так не можна! Ти сам себе заганяєш у депресію! Треба щось робити! Робити… Він все життя щось робив. Жодної … Читати далі
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя був у Наталі. Вона сподівалася, що її красуня внучка те, що сама Раїса Іванівна не встигла у своєму житті, встигне зробити. І раптом таке… Лікування було тривалим, … Читати далі
— Ми ж домовлялися зупинитися на двох дітях, — не особливо радісно сприйняв новину дружини Матвій. – Софійці п’ять років, Данилкові — три, може їх спочатку на ноги треба поставити? — Ти пропонуєш мені позбутися цього малюка? — вже збиралася плакати Марина. — Я не зможу цього зробити, зрозумій мене. Матвій зрозумів, потилицю почухав, головою … Читати далі
– Ти що, з глузду з’їхала?! Яка, до біса, довіреність! – голос Валентини Петрівни пролунав на весь під’їзд. – Валю, ти чого кричиш? – Галина Андріївна розгублено поправила окуляри на переніссі. – Люди ж почують. – І хай чують! Це ж треба додуматися – віддати онуку довіреність на квартиру! – Валентина кинула пакет з харчами … Читати далі
– А ти куди зібралася? Я тебе не відпускала. Сьогодні дивитимешся за дітьми, зрозуміла? Я у справах. І спробуй тільки втекти. – Мати поглядом, що не обіцяв нічого доброго, дивилася на старшу дочку. – Мамо, але ж це ваші з дядьком Олегом діти. Я не просила їх заводити, то чому я повинна стежити за ними… … Читати далі
– Не буду я з нею жити, тату! Не примусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – Олег рвав і метав, геть-чисто забувши про те, що та, про кого він говорив, укладала спати його сина в сусідній кімнаті. – Ти, Олеже, не … Читати далі
– Ну хороми, і справді хороми! – захоплено обводили поглядом будинок мати з тіткою. – Ось тут правда люстру поміняти б. – А тут інші штори повісити. А цю тумбу перефарбувати. Ой.., а чого поличка для взуття облізла? – Так задумано, – відповіла Вероніка. …Вероніка впала на диван у кімнаті й задоволено оглянула виконану роботу. … Читати далі
– Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! – чула кожна жінка, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Агата злісно шипіла, кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й важким гострим пластиком, варто було кандидатці на роль мачухи переступити поріг їхньої малометражної панельної фортеці. … Читати далі
– Ну, що, відпустиш дружину? Лише на один день. Забираю домробітницею, поверну королевою. – Яка домробітниця? – Катюшко, ну ти сказала! Михайла мого збентежила. Я й сама не хочу їхати, прожила без цього стільки років, і зараз ні до чого по салонах красу наводити. – По-перше, не по салонах, а в моєму особистому салоні. По-друге, … Читати далі
– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре, – кажу. – А ти куди? – Я у справах, але на обід буду. Так що поквапся. Чоловік поїхав, а я прийнялася до роботи. Знаю, що моя свекруха любить голубці, тож я швиденько стала і накрутила. Заодно ще борщику зварила, салат, … Читати далі