Uncategorized

Малюка довго ніхто не забирав із пологового відділення. Буває таке. Відмовилися, і, як на зло, ніхто не виявляв бажання. Отже, малюк застряг там і його тимчасово визначили на вільне ліжечко. Але як ви розумієте, його це не дуже влаштовувало і він репетував так, що вуха закладало. А одного разу замовк. І медсестра, що забігла подивитися, … Читати далі

– А ти ще жuва? – здивувався онук, зайшовши до будинку бабусі. – А я за спадком приїхав… – Зінаїдо Андріївно, ви завжди так активно захищаєте свого онука. Може, Степан і був хорошим хлопчиком у дитинстві, але ж часи змінюються. Ким він виріс? Чому тепер не приїжджає до вас і не допомагає? Зовсім забув про … Читати далі

– Цікаво виходить, Валентино, я ніколи не рахував твої гроші, але зараз це занадто. Сину ти машину купуєш, а я все життя маю на велосипеді їздити? – сердито мене спитав чоловік. Треба зауважити, що за довгі роки нашого спільного сімейного життя це вперше він собі так дозволив говорити зі мною. Я навіть підозрюю, що його … Читати далі

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш … Читати далі

Галина бігла пероном, ледве переводячи подих під вагою важких сумок, боячись запізнитися на останню електричку. Вона буквально застрибнула у майже порожній вагон на ходу, сіла на лаву і ще довго намагалася прийти до тями. Діставши маленьке люстерко з сумочки, критично поглянула на себе. «Ох і вигляд! Зморшки всюди, мішки під очима, а ця невдала хімія … Читати далі

— Олеже, тобi якесь письмо. Я вирiшила забрати пошту, бо все вже ледве тримається в скриньцi. Напхали реклами, газет купу, ледве рахунки витягла, i ще конверт випав. Уявляєш, адреса не наша — номер будинку iнший. А прiзвище, iм’я та по батьковi твої — Попов Олег Iванович. I номер квартири наш, — Лена поставила сумку, поклала … Читати далі

Після нашого походу в мене добряче горіла задниця, а Вовку всього обсипало, та ще й кілька пальців розпухло. — Алергія, — констатувала бабуся. — Ще б пак. Мінімум три кілограми цукерок змели удвох. Щоб вас пронос пробрав і очі на лоба повилазили. Це ж треба було так накинутися на шоколад. Діду, бери мотоцикл у сусіда … Читати далі

— Родю, менi щось зле, — дружина схопилася за живiт, щойно вони увiйшли до свого номера в санаторiї. — Це все твiй чебурек на вокзалi! Галя жбурнула валiзу та миттю зникла в туалетi. — Та ти ж сама бурчала: «Зараз помру з голоду, дайте бодай шматочок хлiба!» Я винен, якщо там, окрiм чебурекiв, не було … Читати далі

— На похорон?! — Аня здригнулася. — До кого?! — Ти хiба не в курсi?! — здивувався Андрiй, її колишнiй однокласник. — Я живу в iншому мiстi, та й то знаю… Дiмка помер. Завтра похорон. — Дiмка?! Мельникiв?! Це правда?! — Аня не могла повiрити в почуте. — Але… Як таке могло статися?! — Таким … Читати далі

— Котик, тут твоя дружина повернулася. Ти повідомив їй, що тепер тут живу я? Ну нічого, нехай поживе в дитячій до розлучення. Гучний голос пролунав із кухні саме в ту мить, коли Лера, завмерши в передпокої, намагалася осмислити той кошмар, що розгортався у її власній квартирі. Три місяці відрядження в Сінгапурі, тисячі кілометрів перельотів, безсонні … Читати далі