Нарешті ви зважилися піти, Танюшо, – сказала Зоя Василівна, яка завжди сиділа біля під’їзду. – Рада за вас. Я теж пішла б, та нікуди. Сидітиму тут до кінця днів своїх
“– Нарешті ви зважилися піти, Танюшо, – сказала Зоя Василівна, яка завжди сиділа біля під’їзду. – Рада за вас. Я теж пішла б, та нікуди. Сидітиму тут до кінця днів своїх – Мамо, поїдьмо до бабусі, – плакала семирічна Єва. – Бабуся нас не прийме. – Чому, ми ж жили в неї? – Вона сказала, … Читати далі