Uncategorized

«Все! Більше я в цьому житті нікому нічого не винна. Чоловіка – немає, дочку – віддала заміж. Мені сорок п’ять, настав час влаштовувати своє особисте життя, – Яна підійшла до дзеркала, критично оглянула себе. – На обличчя, начебто, симпатична. Тим паче косметику дорогу дочка подарувала. Талія кудись зникла. Гаразд, адже на пляж із ним одразу … Читати далі

— Машо, може спробуємо жити разом? — радісно промовив Григорій, доїдаючи третю миску горохового супу. Марія Василівна завмерла. Потім, ніби прокинувшись, почала метушитися по кухні, гучно перебираючи посуд. Григорій витримав паузу й нагадав:— Машо, ти мовчиш. Жінка злегка знизала плечима:— Гришо, які дурниці ти вигадуєш? У нас же й так усе добре. Для чого це … Читати далі

– Бабцю Олю, а можна я ще раз пиріжка візьму? – запитав хлопчик у пошарпаній куртці, сором’язливо тримаючи теплий пиріжок із повидлом. – Бери, синочку, бери. Їж на здоров’я, – усміхнулась старенька і ніжно погладила малого по голові. Вона завжди стояла біля автобусної зупинки з кошиком свіжої випічки. Не продавала – просто ділилася. Хто хотів … Читати далі

— Мишко, дивись! — я завмерла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня пробирала до кісток, але те, що я побачила на лавці, змусило забути про холод. — Що там? — Михайло поставив відро і підійшов до мене. На старій лавці … Читати далі

– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. – Ось мільйон гривень! Розлучайся з Оленкою і зникни з нашого життя. Назавжди! Я мовчки дивився то на гроші, то на нього, не в змозі повірити у те, … Читати далі

– Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. … Читати далі

– Мамо, знайомся, це Віра, моя наречена, ми одружуємося, мамо! Людмила Василівна дивилася на дівчину, дааа, несподівано. Де Віталик і де дівчата, вірніше – дівчина, та ще й така. Красива, довгонога, волосся до пояса, очі розкосі, зелені, чаклунські. Розсип легкого ластовиння, зовсім непомітного, трохи повні губи. Щось темниш ти дівка, – подумала Людмила Василівна, переводячи … Читати далі

Вадим та Оля були дітьми дуже багатих людей. Вся столиця стежила за їхніми стосунками, газети, журнали та соцмережі вибухали від новини про їхні заручини. Адже багато хто думав, що там ніякого кохання, лиш розрахунок.  Підготовка до весілля йшла повним ходом, та напередодні сталась біда. Раптово помер батько молодого. Люди почали пліткувати, що весілля не буде, … Читати далі

Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, — задумливо провела пальцем по краю зразка. Орест відірвався від ноутбука й кинув короткий погляд: — … Читати далі

Цьогоріч я вирішила додому приїхати на свята. Повідомила синові, він мене зустрів, забрав до себе. В нього гарна квартира, три кімнати. Невістка Ліля ґаздовита дівчина, завжди в неї чисто й холодильник повний. Вже й двійко діток мають. Була я в них всі свята. А днями дружина сина вирішила зі мною серйозно поговорити:  – А ви в … Читати далі