Uncategorized

Дід Микола сумний та похмурий сидів на старій, вже давно перекошеній лавці біля свого колись ошатного тину і спостерігав, як на сусідньому подвір’ї гралися дві маленькі, гарненькі та щасливі дівчинки років шести. Одна сплела з польових квітів великий яскравий віночок, причепурила до свого русявого волоссячка, її сестричка зосереджено штовхала маленьким патичком їжачка до тину. Раптом … Читати далі

Мені 60 років і я дожилася до того, що рідна донька зі мною не розмовляє. Днями зустріла я Тетяну в магазині, я їй: «Таня, привіт, як ти?». А вона мовчки розвернулася і пішла від мене в іншу сторону. Рідна дочка! Я з приятелькою була, так незручно! Як так можна з матір’ю, просто не уявляю. Тетяні … Читати далі

Мама моя нещодавно занедужала. Сумує дуже, хоче побачити Наталю. Але сестра вже багато років не їде в село до батьків, бо я тут живу в їхній хаті. Моя старша сестра ще молодою поїхала в місто, покинула батьківський дім, там вийшла заміж, з чоловіком купила квартиру. Має Наталя троє діток. Роки минали, діти роки, в місці … Читати далі

Спочатку це була просто дружба. Йшли в школу разом і зі школи поверталися, бо жили на одній вулиці. З роками дорослішали і, самі того не помічаючи, шукали очима одне одного. Затримувався він, вона чекала його на шкільному подвір’ї, не було її — чекав він. Знали про їх закоханість не тільки учні, а й учителі, батьки. … Читати далі

В 35 років я розлучилася з своїм чоловіком. Ми з десятирічною донькою залишилися самі, допомоги не було ніякої. Два роки ми сяк-так протягнули, а потім я і наважилася їхати на заробітки в Італію. Багато моїх подруг вже там працювало, от і я поїхала до них. Зараз я повернулася, мені 50 років, загалом я була на … Читати далі

Забутий день народження Зоя Макарівна виховала чотирьох дітей: двоє синів, котрих називала соколами, і дві донечки-принцеси. Крутилася матір, як білка в колесі. Про себе не думала — тільки про дітей. Чоловіка мала хіба в паспорті, бо він жив своїм життям, а Зоя не хотіла виносити на люди те, що накипіло на її серці. Тішила себе … Читати далі

– Любочко, ти куди така красива, – запитала сусідка примруживши одне око. – До Митька, приїжджає він сьогодні! – сяючи відповіла я. – Не ходи туди мила, приїхав він, та не сам з молодою дружиною. – Ви щось плутаєте Клавдіє Михайлівна, яка дружина, я про нареченого свого кажу вам, тітки Катиного сина. – Ох Люба, … Читати далі

Заміж я вийшла у 20 років. Моєму чоловікові Віктору було 25. Красень, високий, стрункий, з блакитними очима. За ним бігала половина селища, а заміж за нього вийшла я. Як тільки побачила – відразу закохалася, через півроку ми одружилися. Весілля було скромне, ми з незаможних сімей. Треба сказати, що Вітя ще до весілля почав проявляти себе: … Читати далі

Зараз в Олени двоповерхова хата з великими балконами, найбільша у селі, навіть краща ніж в голови колгоспу, жінка має маленький магазинчик, де працює з чоловіком та донькою. Та сусіди їй зовсім не заздрять, адже знають Олену ще з дитинства. Колись на її подвір’ї стояла майже розвалена хатинка, і на долю Олени припало чимало біди. Люди … Читати далі

– Ігоре! Мені терміново потрібна твоя допомога, у мене дружина народжує! – закричав схвильований сусід з порога. – Женя, викликай швидку! Я чим можу допомогти? – Побудь біля Маші, я швидку викликав вже! Піду їх зустрічати на трасу. Серед ночі вони не знайдуть мій будинок, – крикнув сусід, і втік. Мені нічого не залишалося, як … Читати далі