— Мамо, якби ти не була вчителькою, усе моє життя, можливо, було б зовсім іншим. Пам’ятаєш, як Коля за мною бігав? А ти: «Вчитися треба, Ніночко, це головне в житті. А кохання почекає». Я пішла вчитися, а Светка за нього заміж вийшла. Троє дітлахів тепер у них… — І що? – насупила брови мати, – хто він тепер, цей твій Коля? Великим спортсменом він не став, простий роботяга, багатодітний батько. — І люблячий чоловік, – підкреслила Ніна, – а мене хто любив
— Донечко, тобі вже сорок років, я дуже тебе прошу, не наступай на старі граблі, – вмовляла Лариса Іванівна прийняти доньку правильне рішення. — Ось саме сорок, мамо. Якщо я зараз не застрибну в останній вагон, завтра буде пізно, – парирувала Ніна. — Ну і навіщо він тобі – останній? – докірливо та похитала головою, … Читати далі
