— Ну коли ти вже одружишся? — дорікала сину мати. — Тобі скоро тридцять шість, а нареченої й досі немає. — Мамо, чого ти так обурюєшся? Я ще не визначився. Почекай трохи. У мене буде дружина, — спокійно відповідав Павло. — Твоя дружина — це твоя робота, — невдоволено хмикнула Зоя Арсенівна. — Одружився б … Читати далі
Тонкий халатик — ось і все, що було на Люби. Сніг обпікав її холодом. Він був, як кокон, що миттєво сковував тіло. — Я помираю, — подумала вона. Дуже хотілося спати. Люба заплющила очі й подумки попрощалася з мамою. Як шкода, що вона так далеко… «Мамо, пробач мене й прощавай», — думала Люба. Її думки … Читати далі
Наближався Новий рік — найулюбленіше свято Ксенії. Але настрою зовсім не було. Усі навколо метушилися в передсвятковій гарячці: обирали подарунки, обговорювали новорічне меню, купували вбрання — просто насолоджувалися казковою атмосферою. А їй хотілося лише одного — закритися від усього світу в якійсь комірчині й плакати. Місяць тому чоловік Андрій раптово пішов із сім’ї, виллявши на … Читати далі
Зоя все життя пропрацювала вчителькою, і тепер змушена була продавати овочі на ринку через маленьку пенсію. Зять привів до себе в квартиру нову дружину, а донька повернулася до матері з дитиною. Зоя, чим могла, допомагала їй. – Мам, мені незручно перед тобою. Ти добу на городі, на ринку, – казала Еля. – Краще б відпочила. … Читати далі
— Коль, якщо чесно, я й сама не знаю. Начебто все добре, але я йому не вірю. Не вірю в його щирість. Зрозуміло, що Катя закохана і не бачить жодних недоліків. — Я розумію. У мене теж якесь двоїсте відчуття. Але я списую це на те, що нам просто не хочеться віддавати нашу Катю нікому. … Читати далі
Ірина стояла біля вікна, дивлячись на те, як густий київський сніг падає на місто. Телефонна розмова з чоловіком добігала кінця – звичайний, буденний дзвінок, яких було безліч за їхні п’ятнадцять років шлюбу. Юра, як завжди, звітував про «відрядження» у Львові: усе гаразд, зустрічі проходять за планом, повернеться через три дні. «Добре, любий, тоді до зв’язку,» … Читати далі
— Дуже приємно, — Ольга Геннадіївна уважно оглянула Поліну, молоду дружину свого сина Микити. — Що ж, заходьте, сідайте за стіл. Микита нахилився до Поліни, тихо прошепотів їй кілька слів підтримки. Поліна, тендітна світловолоса дівчина, трималася впевнено — жодних ознак хвилювання чи невпевненості. — Дякую, Ольго Геннадіївно, я тільки руки помию. Скажіть, будь ласка, де … Читати далі
– Тихіше! Ти ж дружину розбудиш! – прошепотів Василь до Галі, пробираючись темним коридором. – Колишню дружину! – швидко поправила його Галя, легенько штовхнувши в бік – Ще не колишню. Ми досі офіційно одружені! – огризнувся Василь, кинувши на неї знервований погляд. – Я не зрозуміла, що це тут за партизанщина? – раптом увімкнулося світло, … Читати далі
— Єво, ну не роби таке обличчя, — спробував заспокоїти її чоловік. — Ти ж знаєш, у мами проблеми зі шлунком. Їй не можна їсти нічого жирного чи гострого. Ось вона й попросила, щоб на столі були саме ці страви, — виправдовував її Влад. — А може, їй краще вдома залишитися, замість того щоб під … Читати далі
— Грім, ходімо! — покликав він свого вірного друга. Пес радісно замахав хвостом. Ці походи в ліс були їхньою спільною радістю: Олександр збирав гриби, а Грім досліджував нові запахи та ганяв білок. Той ранок був особливим — прохолодним, але сонячним, з легкою серпанковою імлою над верхівками сосен. Ідеальна погода для «тихого полювання» — так зазвичай … Читати далі