— Ромо, Ромчику, у нас близнята! — плакала Таня у слухавку, — Вони такі маленькі народилися, по 2,5 кілограма всього, але здорові, все добре! — На УЗД ж говорили, що близнята, — пробурмотів чоловік, — хлопці? — Так, хлопчики, вони такі гарненькі! — сльози радості котилися з очей молодої мами. Нарешті, вона тримала на руках … Читати далі
Лариса застигла в коридорі, притиснувши до грудей не зовсім доглажену футболку сина. Ці слова вдарили сильніше за ляпас. Вона притулилась до стіни, відчуваючи, як зрадницьки тремтять коліна. Останнім часом такі сцени траплялись усе частіше. — Пашо, — тихо покликала вона, — давай поговоримо… — Нема про що говорити! — донеслося з-за дверей. — У всіх … Читати далі
“– Він дізнався, що ділити нічого. Квартира, машина, рахунки — усе оформлено на нас із мамою. Пам’ятаєш, як ти тоді опиралася? А ми наполягли. Ольга згадала, як три роки тому батьки переконали її записати майно на себе. «Мало що в житті буває», — казала мама Вечір, коли Оля почула раптову пропозицію чоловіка розійтися, починався, як … Читати далі
“– Якщо малюк буде на колишнього схожий – відмовлюся … дам життя і відмовлюся! – Безбарвним голосом сказала Лєра – Все, люба, пізно ти схаменулася, тепер тільки чекати терміна, – підбив підсумок лікар, – інакше без дітей можеш залишитися. Лєра вийшла з кабінету, сіла на канапу, щоб отямитися. Хотілося плакати від образи… вона підвела голову … Читати далі
“— Коли ми зможемо переїхати у ваш новий дім? — запитали свекри напряму. — Не зрозуміла? — напружилася Ірина. — Ну раз ви все вже завершили, то ми вирішили, що скоро й нас покличете до себе — Нікіто, ти розумієш, що це переходить усі межі? — Ірина вже не стримувала емоцій, тим більше, що чоловік … Читати далі
— Не привози своїх дітей до нас на літо, — сказала свекруха. Сухо, без привітань і без цих натужних «як ви там». Просто одразу — не привози. Міла тоді машинально стиснула телефон, наче той міг вислизнути. — Вибачте?.. — перепитала вона, сама не зрозумівши, навіщо перепрошує. — Не привози. Ми з Василем втомилися, у нас … Читати далі
– Свєта, моя мама дзвонила. – Мій чоловік, Захар, зробив паузу. – Приїжджає до нас завтра на вечерю. З онукою. – Так? Ну гаразд. А що вони до вихідних не зачекали? Завтра четвер, ще два дні до суботи, – здивувалася я. – Не знаю, певно, є якась термінова справа.– Гаразд, не відмовляти ж. Нехай приїжджають. … Читати далі
– Антон житиме у вас! – свекруха з силою грюкнула кулаком по столу, не залишаючи спроби для заперечень. – Зараз саме канікули. Нехай діти проведуть цей час разом, звикнуть одне до одного. А то ніби сім’я, а ніби, зовсім чужі, – з докором подивилася вона на сина Павла. Мене свекруха навмисно ігнорувала, ясно показуючи, що … Читати далі
– Олено, як ти можеш лежати, коли вдома такий безлад? Я повинна сама бігати з пилотягом у вечірній сукні? – Увірвалася в нашу кімнату Василина Олексіївна і похмуро подивилася на мене. – Василино Олексіївно, що ж ви так кричите? – Підвівшись на лікті, я подивилася на свекруху, але відразу закашлялася. Я ледве змогла збити високу … Читати далі
– Настя, тата до лікарні повезли. Я з ним їду. Не знаю, чи встигну на останній автобус. Якщо що, чи можна буде зупинитися у вас на ніч? – тремтячим голосом запитала мене мама. – Звісно, мамо! Ти чому ще питаєш? Звісно, можна! Що з татом? Він як зараз? – Ним займаються лікарі, серцевий напад. Поки … Читати далі