У глибині тихого, засніженого села, де взимку вітер блукає між старими хатами, немов шепоче таємниці минулого, народилася дівчинка на ім’я Роза — тендітна, але напрочуд яскрава істота, мов втілення весни у світі, зануреному в довічну зиму. Її дитинство почалося під тінню страшної трагедії: коли Розі було лише трохи більше двох років, її батьки загинули в … Читати далі
У глибині зелених просторів, де ліси шепочуть давні таємниці, а ріки течуть, мов сріблясті стрічки, серед затишних хатинок із солом’яними дахами й димком з димоходів росла дівчинка на ім’я Сніжана. Її дитинство минало в маленькому селі, загубленому серед полів і пагорбів, де день починався з крику півня, а закінчувався заходом сонця, що фарбував небо у … Читати далі
Хочу сьогодні розповісти вам одну історію, яка трапилася не так давно, але яку я, мабуть, не забуду ніколи. Це історія про те, як іноді один-єдиний вчинок, зроблений з холодною головою, може прозвучати гучніше за найшаленіші крики. Отже, уявіть собі картину: річний звіт. Хто з цим стикався, той мене зрозуміє без зайвих слів. Наш відділ гудів, … Читати далі
Уявіть собі цю картину. Моя Катя — модниця, завжди худа, як тростинка, така вся стильна штучка. А я… я звичайна жінка. Десь трохи поправилась, десь зморшка з’явилась. Ну, життя ж іде, що тут скажеш. І от кожна наша зустріч для мене перетворювалась на маленьку тортуру. Вона робила це, мабуть, не зі зла, а з «найкращих … Читати далі
— Мамо, ми можемо починати? У мене зустріч через годину. В центрі. Ти ж розумієш, так? Ольга поправила шовкову блузку, і її браслет зухвало блиснув у світлі лампи. Анна Павлівна повільно обвела поглядом своїх дітей. П’ятеро. Четверо дивилися на неї з погано прихованим нетерпінням, як на вокзалі в очікуванні потяга, який от-от повезе їх у … Читати далі
Був пізній вечір. Надворі вирувала справжня негода. Я поверталася додому після роботи, хуртовина застилала очі, видимість на відстані трьох метрів була нульовою. Дорогою я заїхала до супермаркету, щоб купити продуктів на вечерю. На вулицях міста практично не було людей. Це й зрозуміло, кого за такої погоди потягне на вулицю? Заходячи до супермаркету, я помітила лише … Читати далі
Аліна обережно тримала ніж над обробною дошкою. Моркву потрібно було нарізати для борщу, але руки злегка тремтіли від напруження.— Не так ріжеш зовсім, — Ніна Петрівна підійшла ззаду й забрала ніж. — Дивись уважно, як правильно робити. Соломкою треба, тонкою соломкою. — Вибачте, я не знала, — тихо відповіла Аліна. — Посуд теж не туди … Читати далі
— Анно Михайлівно, ваш батько… він сьогодні вранці… Голос Людмили Іванівни затремтів. Я так сильно стиснула телефон, що суглоби пальців побіліли. — Що з ним? — запитала я, і сама здивувалася, наскільки чужим прозвучав мій голос. — Серце не витримало. Михайло Петрович пішов уві сні. П’ятнадцять років. П’ятнадцять років пройшло з того часу, як я … Читати далі
Ну ні чого собі! – скрикнув від несподіванки Дмитро, вивертаючи кермо вліво та різко натискаючи на гальмо. – Зовсім збожеволіли, чи що? Це що таке загалом? Заглушивши двигун, він вискочив зі своєї машини, зробив кілька кроків уперед і потряс кулаком червоній Тойоті з розбитої задньою фарою, що віддаляється. – Нічого, я вас знайду. Обов’язково знайду, … Читати далі
– Ну, що ж мені боженька послав таку дочку? – частенько говорила Лариса, дивлячись на Василину. Василина у дитинстві думала, що мама так радіє. Дівчинка вірила, що ці слова – подяка небесам. Вона посміхалася, думаючи, що мама любить її найбільше у світі. Але одного дня вона дізналася правду … Той день Василина запам’ятала назавжди. Справа … Читати далі