Категорія Uncategorized

Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи… Продовжити читання →

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це… Продовжити читання →

Знову заграла мелодія на телефоні чоловіка, уже вдруге. Надія відчинила двері у ванну кімнату: – Матвію, хтось тобі знову дзвонить. – Надю, якщо ще раз подзвонять, відповідай! Встигла лише прикрити двері, як на телефоні чоловіка знову заграла мелодія. Узяла телефон:… Продовжити читання →

Настала ніч, і Юля мирно спала у своєму ліжку, коли її розбудив знайомий гамір у передпокої. Спочатку пролунав гучний звук, потім долинали голоси, що сперечалися. Як завжди! Старша сестра повернулася додому з чергової вечірки, і зараз батьки вступили з нею… Продовжити читання →

– Єво, звари мені каву! – потряс її чоловік за плече о пів на восьму ранку, у неділю. Єва знехотя випливла з міцного ранкового сну, не без зусиль розплющила одне око, кинула погляд на настінний годинник, що висить навпроти ліжка,… Продовжити читання →

– Ну яка ж ти безрука! Невже не можна курку більш акуратно посмажити? Що вона в тебе така кошлата! – бурчав Вадим, тикаючи виделкою в тарілку. Аліса дивилася на чоловіка через запітнілі скельця окулярів. Вона щойно вийшла з душу, і… Продовжити читання →

– Олю, я заміж виходжу, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я б рада дуже була. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптом? – в Олі все всередині похолоділо від такої новини, немов подруга її… Продовжити читання →

Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна… Продовжити читання →

– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке… Продовжити читання →

– Ні, на жаль, ми не можемо вас узяти. Але резюме залиште, раптом щось зміниться, – менеджер з персоналу посміхнулася тією особливою ввічливою посмішкою, яку Віра Петрівна вже навчилася розпізнавати. Ця посмішка означала: “Ви занадто стара, але я занадто ввічлива,… Продовжити читання →