Я обміняв дружину на молодшу, як автомобіль. Але виявилося, що стара модель була не такою вже й поганою!

Коли мені вперше наснилася моя колишня дружина, я подумав, що збожеволів. Адже в мене було те, чого я так прагнув! Я жив із привабливою молодою коханкою, мені заздрили всі колеги на роботі. І все ж щасливим я себе не відчував… Нещодавно я зустрів Олену — свою колишню дружину. Мені здалося, чи це справді була вона? … Читати далі

Я привезла чоловікові обід. А він відчинив двері… в рушнику. І був не один.

Ранок почався звично. Мій чоловік Андрій поспішно збирався на роботу, як завжди забувши обід, який я готувала з особливою ретельністю. Двадцять років шлюбу навчили мене помічати дрібниці: костюм відпрасований, запонки блищать, а обід — так і залишився на кухонному столі. — Лєно, ти не уявляєш, який сьогодні день! — гукнув він, зав’язуючи краватку. — Приїжджають … Читати далі

Через чотири роки колишній чоловік прийшов подивитися, як я живу, і позеленів від заздрості.

Січнева завірюха замітала сліди. Таня піднімалася сходами з візочком, ледь втискуючи його у вузький під’їзд. На другому поверсі сусідка Антоніна Петрівна похитала головою: «Знову сама? А твій чоловік де?» Таня лише усміхнулась у відповідь — уже звикла до подібних запитань. Двері відчинилися в порожнечу. Восьмимісячний Мишко солодко спав у візочку, не підозрюючи, що його життя … Читати далі

Оксана помітила, що вона чужа в їхньому домі, вірніше у квартирі. Їй уваги нуль. Є вона вдома чи ні – ніхто не помічає. Поїла та йди у свою кімнату, сиди тихо, нікуди не встрявай

Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати не хотів. Йому грошей треба багато. Точніше не йому, а його дружині Любі. Люба раптом … Читати далі

Продати дачу? – Павло Степанович присів і почухав потилицю. – Діти, це улюблене місце вашої мами, це пам’ять про неї, – літньому чоловіку важко вдавалося підбирати слова, бо пропозиція синів застала його зненацька. – Батьку, ми добре розуміємо твої почуття, але мами вже немає, а ми є, і отримані з продажу дачі гроші нас виручать, – старший син благально подивився на батька. Павло Степанович сказав, що йому треба подумати. Після довгих роздумів батько таки погодився продати дачу, адже він сам уже не мав сил там працювати, а сини з невістками не хотіли туди їздити. Але замість того, щоб подякувати батькові, історія з продажем дачі лише пересварила братів

– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином в сім’ї. – Та я не проти, але як переконати в цьому батька? – каже молодший брат Олексій. – А що тут переконувати? Відколи мами не стало, тато на дачу їздити перестав, вона вже два роки стоїть і бур’янами заростає, хіба … Читати далі

«Ми прибули за спадком.» «А чому вас не було на похороні? Ви ж — діти?» «Яка різниця. Дім же наш. Спадщина.»

-Павле, Павле, де ти? — Василина гукнула чоловіка. Надворі вже було шоста ранку. Вчора вони посварилися, i чоловік пішов ночувати на веранду. Там, у літній кухні, стояло ліжко — перероблений старий диван. Зазвичай, у цей час він вже був у дворі, годував курей, козу Машку i приходив снідати. Сьогодні ж було тихо. Двері не рипали, … Читати далі

Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і місце роботи, і місце проживання, тому не знаю, чи зможу вас з невісткою поселити. – Ви нам якусь невелику кімнату зніміть, а ми вже самі по Риму погуляємо, – сміється сваха. А мені щось не до сміху, я як згадаю минулий раз, як вони у мене гостювали, то не знаю, чи готова я їх ще раз приймати

– Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і місце роботи, і місце проживання, тому не знаю, чи зможу вас з невісткою поселити. – … Читати далі

Правда, з “поїсти” після приїзду з роботи останнім часом виникають складнощі. Перш ніж поїсти, треба ще сходити в магазин, постояти біля плити, щоб приготувати. Та ще й вимити посуд після свого ж сніданку: вранці все бігом, Галина Сергіївна не завжди встигає це зробити

— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, – відповіла Галині Сергіївні невістка. — Ну це треба! Не наймалася вона! І кого вона оравою називає? Вас з чоловіком чи що? – обурюється сестра Галини Сергіївни, – … Читати далі

– Ну, як же так! Мама любить, щоб усе було за вищим розрядом! – Засмутився чоловік

– Оксано, вони приїжджають за дві години! – Голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на доньку, яка нарешті заснула після безсонної ночі й, мало не розплакалася. – Я тільки збиралася у крамницю. Аліса всю ніч плакала, я навіть не присіла. – Ну, як же так! … Читати далі

Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас. Жити із свекрухою, та ще й в своєму домі, у мене немає ніякого бажання, але зараз обставини так склалися, що я і відмовити не можу, у мене просто немає вибору

– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас. Жити із свекрухою, та ще й в … Читати далі