Кого-кого, а власну матір на порозі своєї квартири Еля побачити не очікувала. Дівчина навіть на мить завмерла від несподіванки. На обличчі жінки, що рішуче зробила крок у передпокій, навпаки, була переможна усмішка людини, цілком упевненої у своїх правах. – Що?… Продовжити читання →

Федір Петрович Щербаков прийшов з роботи, й на ґанку спіткнувся через велику валізу. Поруч із валізою стояла картонна коробка з-під телевізора, перев’язана мотузкою для білизни. Він смикнув за дверну ручку – двері не відчинилися. – Розбухли, чи що, – подумав… Продовжити читання →

– Ніночко, ти не хвилюйся, цього року я про твій день народження не забув, – багатобіцяюче, з ноткою піднесення сказав мені чоловік. Я була відверто подивована, адже за 5 років, що ми разом, таке сталося вперше. Всі попередні рази Віктор… Продовжити читання →

– Свєто, ми їсти хочемо! Досить уже лежати! – пролунав над вухом незадоволений голос чоловіка. Голова розколювалася, горло страшенно боліло, ніс закладений! Спробувала встати – тіло наче ватяне. Не дивно, що вона захворіла.Весь тиждень стояла спекотна погода, а вчора, ближче… Продовжити читання →

Ваську вигнали. Знову. Третій раз за його коротке життя. Не щастило йому якось. Лише рік виповнився, а вже з трьох родин викинули. Ну як викинули. Спершу його передавали з рук до рук. А потім. Потім просто винесли надвір і відійшовши… Продовжити читання →

— Вікуся, ми в суботу приїдемо, — воркувала свекруха, — приготуйте все, щоб не було соромно, до нас дядько Борис приїхав, хочемо йому вашу дачу показати. — Добре, — коротко відповіла Віка. Сперечатися зі свекрухою було марно. Якщо вона вже… Продовжити читання →

Борис зайшов додому. У квартирі галас, дитячі крики. Ну, це й зрозуміло. Удома два п’ятирічних сини. Ігор та Ілля – двійнята, тож спокою від них немає. – Тату! – кинулися до нього. Батько подав пакет із продуктами: – Несіть на… Продовжити читання →

Сьогодні, виїжджаючи з паркування біля свого офісу, Світлана повернула не праворуч, як завжди, коли їхала додому, а ліворуч – мати веліла заїхати до них для важливої ​​розмови. Про що буде ця «важлива» розмова, Світлана приблизно здогадувалася: мама вимагатиме купити їм… Продовжити читання →

— Чого не їси? — Запитала Світлана у чоловіка, який уважно дивився на ложку, що вертикально стояла у рисі. – Охолоне ж. — Та ось мені цікаво стало, що буде, якщо твій рис використати замість плиткового клею, — задумливо промовив… Продовжити читання →

– Петрунеліє, зайдіть зараз до мене, – лікар обережно заглянув в палату і покликав дівчину, що сиділа біля маминого ліжка. – Зачекай, мамо, я зараз, – Петрунелія ніжно подивилася на маму і попрямувала в ординаторську. – Надія є, але потрібні… Продовжити читання →