Ось тут розводи залишилися. Сидоренки прийдуть, вони ж на такі речі одразу увагу звертають. Чоловік невдоволено цокнув язиком. — Віталію, я мила ці вікна вчора на холодному вітрі. Якщо твій друг прийде до нас розглядати розводи на склі, я особисто дам йому ганчірку. Віталій скривився. Йому завжди було неприємно, коли я руйнувала образ такого собі успішного господаря життя, який він так старанно ліпив останні роки. — Вічно ти все перебільшуєш, — відмахнувся він. — Просто треба відповідати моменту. Ми ж не студенти в гуртожитку. За дві години до приходу гостей я поспіхом закінчувала з готуванням. Фірмовий десерт, м’ясо під ягідним соусом, складні салати. Пальці зводило від напруги. Віталій зазирнув на кухню, наливаючи собі склянку води. Його погляд пробіг по моєму обличчю, потім опустився на руки. Почервонілі, з поламаним нігтем. — Тань, ти це… — він зам’явся, але швидко взяв себе в руки. — Ти руки ховай, коли гості прийдуть. І от що ще. Не здумай обмовитися, що сама цей десерт пекла і пів дня біля плити стояла
— Тань, коли прийдуть гості, тримай руки під стільницею, добре? І язик прикуси: нікому не ляпай, що м’ясо пекла ти. Скажеш, усе привезли з ресторану, — відрізав Віталій, поправляючи краватку, яка коштувала як моя місячна платня. А я тим часом стискала важке деко й думала, як легко йому ховати чужу працю за красивою етикеткою. Я … Читати далі