Future Investments

Сторінка 107 з 1939

-Тільки дочко, до лікарні я не поїду. Піду я вже, мене внук чекає, я йому грошей маю принести, а то вижене нас зовсім на вулицю, та й на кого я котика свого залишу?

Міла спала дуже міцно, коли у двері хтось почав дзвонити. -Господи. Кого принесло так рано? – буркнула дівчина і перекинулася на інший бік. Але дзвін не припинявся. -Та що вам потрібно від мене, – вже досить роздратовано сказала Міла і… Продовжити читання →

То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати

– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он… Продовжити читання →

– Катруся! Це ж доля! – зовиця широко посміхнулася. – У тебе квартира пустує! Віддай ключі мені

А ти уявляєш, у Наді що сталося? – Ярослав перегорнув сторінку газети і продовжив, не дивлячись на дружину. – Учора матері дзвонила, ридала в трубку. Чоловік подав на розлучення. Катерина відірвалася від ноутбука і відставила порожню чашку. – Нарешті Віктор… Продовжити читання →

І справді, коли на початку травня Надя привезла Мишка, баба Дарина, глянувши на чистого, повненького кота з блискучою шерстю, з недовірою спитала: — Та чи він це? Наче інший… — Казала ж — не впізнаєте. Розгодувала. Це тут він був на службі, а там, у місті — паном жив, на дивані ніжився та спав

Надя вже була на пенсії два роки. Остання зима видалася з відлигами, вітрами, сіра й дуже незатишна. Напевне, тому жінка сильніше звичайного скучила за весною, сонечком, зеленою травою й теплом. Донька з чоловіком та сином жили за кордоном і не… Продовжити читання →

Було у бабусі дві онуки…

– Ну, що? Обидві вступили? Молодці! Ти, Віка, куди вступила? – На бухгалтерський облік, – відповіла онука. – А ти, Ніно? – На юридичний. – Адвокатом хочеш бути? – продовжувала питати бабуся. – Ні, слідчим, – відповіла Ніна. – Зрозуміло,… Продовжити читання →

– Впізнаєш. Він один такий. Два роки вже біля вікна на другому поверсі стоїть, усе мати свою загиблу чекає. Він каже прийде за мною у своїй червоній сукні…

Він мовчав цілих пів року, поки одного разу не прокинувся серед ночі з криком : «Мама!» Так, уві сні до нього повернулася пам’ять і знову спалахнуло в очах червоне полум’я. На той час Вітя вже жив у дитячому притулку і… Продовжити читання →

– Знаєш, любий, моя робота годує всю сім’ю, – не витримала Марина, – поки ти лежиш на дивані й не приносиш у дім жодної копійки

– Славику, може, встанеш із дивана і допоможеш мені розібрати сумки? – з явним невдоволенням крикнула Марина. – А потім що? Обід приготувати і черевики всім почистити? – В’ячеслав навіть не сіпнувся з місця. – Хто тебе змушує стільки купувати?… Продовжити читання →

– Чому ти не повернула мені гроші? Ти ж знаєш, що я ніколи б не стала спонсорувати весілля Ольги! – Саме тому й не повернула! Я лише хотіла, щоб моя молодша дочка була щасливою. Їй не пощастило, як тобі! Ну, немає в неї мізків на хорошу роботу і що тепер? Невже дівчинка не заслужила на свято

– Я знаю, що у вас із сестрою не найкращі стосунки, але… – Лариса зам’ялася. З одного боку, їй було незручно мати претензії до дорослої племінниці, але з іншого – жінці дуже не подобалася така зневага найближчими родичами. – Ну… Продовжити читання →

– А яке відношення, мамо, ти маєш до майна мого батька? Ви давно розлучилися, при розлученні все, що було, поділили! – Зауважила дочка

Кого-кого, а власну матір на порозі своєї квартири Еля побачити не очікувала. Дівчина навіть на мить завмерла від несподіванки. На обличчі жінки, що рішуче зробила крок у передпокій, навпаки, була переможна усмішка людини, цілком упевненої у своїх правах. – Що?… Продовжити читання →

– Наталю! Відчиняй! – Федір Петрович постукав у двері кулаком. – Не відчиню, – почулося з-за дверей. – Ти тут більше не живеш

Федір Петрович Щербаков прийшов з роботи, й на ґанку спіткнувся через велику валізу. Поруч із валізою стояла картонна коробка з-під телевізора, перев’язана мотузкою для білизни. Він смикнув за дверну ручку – двері не відчинилися. – Розбухли, чи що, – подумав… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑