— А я не хочу, щоб мій дім ділили просто в мене на очах, — її голос звучав холодно, наче крига. Валентина Павлівна з силою поклала ручку на стіл, її обличчя почервоніло. — Ніхто нічого не ділить! Що ти причепилася до слів? Ти просто стала жадібною, Таню. Ось що з тобою сталося. Отримала спадщину і одразу всіх від себе відштовхнула
Сергій пробурмотів: «Мамо, ну навіщо ви вже тут усе розписали по кімнатах? Це ж Тетянин дім, якщо що.» Його голос був такий непереконливий, такий тихий, що Тетяна навіть не збагнула: чи він її боронив, чи просто хотів загасити назріваючу бурю. Вона відчула, як її серце стиснулося від цього «якщо що». Валентина Павлівна, його мама, стояла … Читати далі