Future Investments

Сторінка 115 з 1939

– Таку вечерю приготую – на все життя запам’ятаєте

– Та скільки можна вже, врешті-решт? – Ліза жбурнула рушник на стіл. – Я з роботи прийшла годину тому, навіть переодягнутися не встигла! – Ну що ти знову починаєш? – Андрій стирчав у дверному отворі, загороджуючи прохід. – Мати просто… Продовжити читання →

Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам квартиру купити. Їм не вистачає 15 тисяч євро, і Юля хоче, щоб я позичила їм цю суму. – Юля, я тебе розумію, ти хочеш допомогти, але ти маєш зрозуміти, що мова йде про дуже велику суму. Як свати мені її збираються повертати? – питаю здалеку. Дочка на мить замовкла, задумалася. А далі видала: – Та якось буде, мамо, не переживай. Ми ж тепер одна родина, а які рахунки можуть бути між родичами

– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам… Продовжити читання →

– Ти мені пропонуєш сказати родичам, що нехай йдуть куди-небудь, поки у мене дочка в своїй квартирі живе! Так ти уявляєш, що потім буде! Не діло це, треба допомагати!

Уляна намагалася потрапити ключем у замкову щілину, але темрява не давала зробити цього. -Знову лампочка не працює, – бурчала вона. Тишу під’їзду порушила гучна трель дзвінка. Однією рукою тримаючи телефон, Уляна продовжувала спроби відкрити двері. -Мамо, щось термінове? – відповіла… Продовжити читання →

– Хочеш бути добрим? Будь ласка! Але власним коштом, – твердо сказала дружина

– Тамаро, я чомусь не зміг зняти гроші з накопичувального рахунку, – повідомив Тамарі телефоном її чоловік Олексій. – А я тобі заблокувала доступ до цього рахунку, – відповіла дружина. – Чому? – Тому, що рахунок називається «накопичувальний», а ти… Продовжити читання →

Почуття у них одне до одного, розумієш ти, Таню? А що може бути на світі дорожче за справжні почуття? Нічого

– Доброго дня. Ви мама Семена? – Жінка, що стояла перед дверима, була немов у заціпенінні. – Вітаю, – насторожено відповіла гості Тетяна. – А Семена вдома немає. Він на роботі. – Я знаю, – у хвилюванні сказала жінка. –… Продовжити читання →

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять таки мене неабияк здивував. Через роки він згадав про те добро, яке я йому колись зробила, і вирішив мені віддячити. До того ж, він і сам змінився до невпізнання. Я навіть не думала, що дочекаю такого на старість. Прийшла субота, я була на городі, якраз цибулю вирішила посадити. За роботою недобрі думки від себе відганяла, але думка – звідки взяти гроші, щоб полагодити дах, мене не покидала. Весь тиждень лив дощ, і моя стріха почала сильно протікати. Я розуміла, що треба щось робити, от тільки не знала що

Життя прожила, думала, що все вже бачила і все знаю, але мій колишній зять таки мене неабияк здивував. Через роки він згадав про те добро, яке я йому колись зробила, і вирішив мені віддячити. До того ж, він і сам… Продовжити читання →

– У своїй квартирі, Маргарито Олексіївно, я можу ходити так, як захочу

Юля ніколи не думала, що на четвертому році шлюбу задумається про розлучення. Ні, у стосунках із чоловіком у неї все було добре. Володимир за кілька років ні крапельки не змінився, все так само любив і підтримував свою дружину в усьому…. Продовжити читання →

– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила, бодай крапельки поваги? – Репетувала свекруха

– Не смій зачиняти переді мною двері, невдячна! Хіба я не заслужила бодай крапельки поваги? – Мила свекруха, звільніть мене від ваших великих подвигів. Ми з Леонідом разом вже рік, а ваша допомога досі обмежувалася нескінченними вимогами та претензіями. Невістка… Продовжити читання →

Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, – з певною ноткою образи в голосі сказав Любомир. Світлана дивилася на нього розгубленими очима, вона вперше бачила свого чоловіка таким. Він був наче сам не свій. – Але ж я просто сказала, що не вважаю доцільним вкладатися у будинок твоїх батьків. І моя мама так вважає. Любомире, сам подумай. Це великі гроші, вони нам ще пригодяться, а тут ми точно жити не будемо. Світлана глянула на свого чоловіка, підійшла ближче, в надії, що він її зрозуміє, адже саме так завжди і було. Та цього разу погляд Любомира був чужим і холодним

– Якщо ти вважаєш, що твоя мама права, то можеш хоч зараз іти до неї, я тебе не тримаю, – з певною ноткою образи в голосі сказав Любомир. Світлана дивилася на нього розгубленими очима, вона вперше бачила свого чоловіка таким…. Продовжити читання →

– Павлику, називай мене бабуся Ліда. Ходімо, покажу тобі двір, песика, город. – Ні! Мама казала, що ви зла людина

Третій рік Ліда жила сама після втрати чоловіка. Її оселя знаходилась у мальовничому селі, де вона вела своє спокійне життя. У неї був син Денис, але він залишився в місті після закінчення навчання. Денис навідувався до матері час від часу…. Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑