Женя йшла, не розбираючи дороги. У голові звучало тільки: «Шкода, занадто пізно… ми нічого… нічим… не можу сказати, але вам треба привести в порядок всі справи…шкода… тільки диво…» Слова лікаря пролунали як грім серед ясного неба, діагноз був несподівано різким, гучним, безжальним. Хоча називають його «тихим». Цей «тихий пожирач» підкрався непомітно. Може, в той рік, … Читати далі
– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо відповіла Вероніка,- він там лікарем працює. – І добре отримує? – Нам вистачає. Вони разом із матір’ю сиділи на зупинці, чекаючи автобуса, якого все не було. А … Читати далі
Зазвичай сини приводять до батьківського дому дружину і невістку. Микола привів тільки дружину… Наступного ранку після весілля, коли батьки чоловіка мили на кухні посуд, туди зайшла невістка. – Поки ваш син Микола спить, – сказала вона, – хочу поговорити з вами… Свекруха витерла руки і насторожено сіла на стілець. – Слухаємо тебе, донечко, – сказала … Читати далі
– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?! – А мене підвищили! – Дмитро жбурнув портфель на диван з виглядом людини, що тільки-но підкорила Еверест. – Тепер … Читати далі
Олександр їхав додому. Мати завжди чекала Олександра. Та й сестра… Ось тільки на сестру він був ображений.Якось привіз матері чоботи, красиві, з вишитою золотою квіткою на халяві. А через рік побачив ці чоботи на дамі – на директорці місцевого клубу. Побачив, коли пішов туди на танці. – Мамо, а де чоботи, мій подарунок? Ти їх не … Читати далі
Олег йшов додому з роботи. Звичайний зимовий вечір. Коли все навколо — ніби накрите пеленою нудьги. І ось він проходить повз продуктовий магазин, а там сидить собака. Дворняга. Руда, кошлата. Очі — як у загубленої дитини. — Тобі що тут треба? — буркнув Олег, але зупинився. Собака підняв морду, подивився. Не просив нічого. Просто дивився. … Читати далі
“– Ти мене обдурила! Микола стояв посеред вітальні, червоний від злості. – У сенсі обдурила? – Ти знала! Знала, що не можеш мати дітей, і все одно вийшла за мене! – Ти будеш найкрасивішою нареченою, – мама поправила фату, і Антоніна посміхнулася своєму відображенню у дзеркалі. Біла сукня, мереживо на рукавах, Микола у суворому костюмі. … Читати далі
Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на нижню полицю поруч зі старенькою. — Вам далеко їхати? — поцікавилася бабуся в Іри. — До кінцевої. — Ми виходимо раніше, — сказала бабуся. — Але ніч будемо разом. Ми з дідом обоє хропемо, тож … Читати далі
– Господи! Як мені вдалося вляпатися в цю ненормальну сімейку? Де були мої очі? – думала Рита, дивлячись на перекошені злістю обличчя. Чоловік і зовиця кілька хвилин тому увірвалися у квартиру і почали кричати, перекрикуючи один одного, так, що неможливо було зрозуміти жодного слова. Першою замовкла Віка. За хвилину – Влад. – Ну що? Накричалися? … Читати далі
До весілля Андрій неодноразово казав Насті, що спочатку вони житимуть з його матір’ю Ніною Сергіївною. Мовляв, після того, як не стало батька вона все ще не може прийти в себе, постійно плаче, почувається самотньою і нікому не потрібною. – Ти ж розумієш, Настя, – пояснював Сергій майбутній дружині. – Я не можу лишити маму. Я … Читати далі