Future Investments

З’явився, на кого не чекали! – Вигукнув Дмитро Петрович. – Так можеш назад провалювати! – Тату, ти чого? – Здивувався Андрій. – Я двадцять років удома не був, а тут така зустріч! – Була б моя воля, я б тебе ременем зустрів! – Дмитро Петрович схопився за пояс. – А нічого! Ми зараз це виправимо! … Читати далі

“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті вирвалася … Читати далі

Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на нижню полицю поруч зі старенькою. — Вам далеко їхати? — поцікавилася бабуся в Іри. — До кінцевої. — Ми виходимо раніше, — сказала бабуся. — Але ніч будемо разом. Ми з дідом обоє хропемо, тож … Читати далі

Інна поверталася додому. Точніше, їй пора було повертатися, але вона все ще сиділа на лавочці біля дитячого майданчика і спостерігала за тим, як її син, Кирило, з’їжджав з гірки наввипередки з сусідським Тимуром. Наталя, дочка Інни, пішла на додаткові заняття з англійської… Додому можна було не поспішати – дочекатися її повернення… – Мамо, а тато … Читати далі

– Мамо, не приїжджай! Він нас вигнав! Наталя говорила тихо, але за її спиною схлипування Соні перекривали все. Ганна Петрівна зупинилася прямо біля машини, стиснувши коробку із подарунками. – Куди вигнав? – З дому. Сказав забиратися, доки його рідня не приїхала. Зінаїда Костянтинівна веліла. Ми з дітьми сидимо у кафе на набережній, не знаю, що … Читати далі

– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим кольором, і десь внизу, у дворі, вже щосили кричали діти, катаючись на санчатах. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На тому кінці зависла пауза. Ірина уявила, як чоловік зараз морщиться, намагаючись збагнути, навіщо … Читати далі

Марина ніколи не вважала себе прихильницею радикальних змін. У її світосприйнятті шлюб був чимось на кшталт фундаменту багатоповерхівки: навіть якщо на стінах з’являються тріщини, будівля має стояти. Думки про розрив з Олегом виникали в її голові лише як абсурдні сценарії перед сном, від яких вона одразу відмахувалася, мов від набридливої мошкари. Уявити свій ранок без … Читати далі

Ти до бабусі переїхала? Вона тобі квартиру заповіла? Ось це чудово, та ти завидна наречена, – пожартував Юрко, – А з бабусею мене познайомиш? Коли Марина закінчила коледж, її улюблена бабуся Поліна Вікторівна запропонувала онуці до неї переїхати. Марина й раніше частенько залишалася у бабусі та діда. Квартира у них велика, у старому будинку з … Читати далі

– Забери мою дочку зі школи, – сказала Марина. – Тобі ж не складно, правда? – Не складно, – погодилася я, – тільки… – Ой, все згодом! – обізвалась Марина. – А то я на манікюр запізнююся. Забереш її о третій з групи продовженого дня, добре? – Стривай, Марино, – твердо сказала я. – Я, … Читати далі

Поліна вискочила на ганок ресторану, коли в банкетному залі ще співало і танцювало весілля. Пухнасті від інею гілки дерев на тлі вже темного неба, великі, ніби танцюючі в повітрі сніжинки, різнокольорові вогники гірлянд на ялинках, що ростуть уздовж алеї – все це створювало казкову картину свята. Але в душі Поліни вирували зовсім інші почуття. Образа, … Читати далі