Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня в невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином. І раптом одного… Продовжити читання →

— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її… Продовжити читання →

— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком Жені. — Що сталося? — розгублено запитала дівчина, нічого не розуміючи спросоння…. Продовжити читання →

— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю його рідню. Марина дивилася на купу дощок у дворі й подумки підраховувала, скільки котлет доведеться наліпити завтра. Три чоловіки. Плюс Василь. Отже, чотири роти. На сніданок,… Продовжити читання →

Марина варила борщ на кухні. Раптом жінка почула, як чоловік в сусідній кімнаті з кимось гучно розмовляє. – Та йди ти! – гучно вигукнув Іван. Марина відклала вбік ложку, якою перемішувала борщ, вийшла з кухні. – Що сталося? – здивувалася… Продовжити читання →

Провести в останню дорогу Ігора Вікторовича прийшло лише кілька людей. Воно і зрозуміло, людиною він був самотньою, сім’ї та дітей не нажив, і хоча все свідоме життя віддав школі, попрощатися прийшло не дуже багато народу. Свої роки Ігор Вікторович доживав… Продовжити читання →

Вона прокинулась і здивувалась, бо вже було пізніше ранку. Сонце світило на повну, а гілки берези були всі в інії і сріблилися в його промінні. Ранок, як завжди, змінив ніч, потім буде день. У світі нічого не змінилося, все йшло… Продовжити читання →

— Василю Івановичу, знову проспали! — голос водія автобуса звучить добродушно, але з легким докором. — Уже втретє за тиждень біжите за автобусом як угорілий. Пенсіонер у зім’ятій куртці важко дихає, притулившись до поручня. Сиве волосся розпатлане, окуляри з’їхали на… Продовжити читання →

Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок, біля якого стояли чотири машини. — Гарно живуть, — зауважила я. — Чотири машини біля воріт; якщо це їхній транспорт, то непогано влаштувалися, молодці. Біля воріт… Продовжити читання →

Ігор повідомив дружині, що хоче розлучитися з нею. Світлана спокійно сприйняла цю новину. – Ми справді віддалилися, – тільки й сказала дружина і продовжила готувати вечерю. Повечерявши, Ігор пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала…. Продовжити читання →