– От чого ми їхали до твоєї мами? Лише даремно час витратили і на бензин стратилися, – бурчить мій чоловік по дорозі. – Коли мама нас запросила, ти не мав нічого проти. То в чому зараз проблема? – питаю його,… Продовжити читання →

– Мамо, я пропоную найняти рієлтора, щоб він продав твою та нашу квартири й знайшов для всіх нас одну велику. Переїжджай до нас, тобі буде з нами і надійніше, і веселіше, – умовляв Софію Андріївну син. – Сашко, але ж… Продовжити читання →

— Галино Михайлівно, ви знову мої сирники з’їли?! — Аліна стоїть посеред кухні з пустою упаковкою. — Я думала це спільні… — починаю виправдовуватись. – Які спільні? Я спеціально для Варі купувала! У неї алергія на все інше! Денис виходить… Продовжити читання →

– У них що, родичів немає? Навіщо ти привела їх? Шкода тобі… Шкода? А нас не шкода? Ми самі тут ледве поміщаємось! Завтра ж дзвони в опіку, я тобі сказав! Нехай вони розуміються! Іван злісно дивився на дружину. Вона щойно… Продовжити читання →

“– Нехай батько поживе з нами, поки я оформлятиму йому документи до «Останнього притулку». Катя за цей час награється в добру дівчинку і сама буде рада, що свекор з’їжджає – Привіт, ти сьогодні рано, – з усмішкою промовила Катя, виходячи… Продовжити читання →

Ти вже «зі шлюбним минулим», розумієш? На таких не одружуються. З такими просто зустрічаються, без серйозних намірів. А одружуються з чесною і непорочною дівчиною, для якої ти – перший! Щоб чоловікові ноги мила і ту воду пила – як у… Продовжити читання →

“– Маріє, весілля не буде, – голос подруги був тихий, майже не живий. – Що?! Олено, ти жартуєш? – Ні, не жартую. Все скасовується! Я потім поясню, – вона повісила слухавку, не давши мені поставити жодного запитання Олена – моя… Продовжити читання →

– Доню, мені жити нема де! Вони мене вигнали. Як… Як собаку! Ти… Ти ж не залишиш мене на вулиці? З такою новиною Марина зателефонувала дочці, з якою востаннє розмовляла три роки тому. І то це було важко назвати розмовою…. Продовжити читання →

– Хочу я, Вірочко, з тобою Великдень зустріти, – каже мені Михайло і запрошує мене до себе в село. – Я б з радістю, Михайле, але ти знаєш, що у мене діти, і син з невісткою, і дочка з зятем… Продовжити читання →

— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий чоловік! Нізащо не кину тебе… Він не міг повірити, що це правда…. Продовжити читання →