Христина плескала в долоні і стрибала від щастя. У великій подарунковій коробці з решітчастим верхом і великим рожевим бантом лежало маленьке  цуценя. Подарункові кошики Нарешті збулася її мрія! Раніше вона була байдужа до собак, але з якогось часу мати собаку стало… Продовжити читання →

Дім вашої матері! Як ділити будете. Ви ж у місті, вам навіщо? Та й вашій сестрі не потрібен він. А нам тут все знадобиться Олена Петрівна навесні повернулася у свою невелику хатину в селі. Ще місцями лежав сніг, але було… Продовжити читання →

– О, які люди! – Сказала Ольга зустрівшись з ними біля входу в готель. – А ви сюди? Який збіг! Ми так мало зустрічаємось, от і відпочинемо всі разом. – Олексію, що це означає? Ти все знав? Ти мені спеціально… Продовжити читання →

– Божевільна! – заверещала Ніна. – Там мої речі! Мої сукні! – Та що ви кажете? – відповідаю спокійно, а сама вже другу валізу тягну на балкон. – От невдача! Ну, нічого, підберете. Тільки швидше, бо безхатьки рознесуть! Він був… Продовжити читання →

— Принесу я тобі, Христино, кавалок ковбаси і пів мішка картоплі, бачте, влаштувала тут через їжу скандал! — прогримів дід Петро, входячи в хату так гучно, що двері аж заскрипіли, а курява з сіней піднялася хмарою. Христина стояла біля печі,… Продовжити читання →

Юрко вибіг із під’їзду, і швидко попрямував у бік магазину. Він поспішав до закриття, бо вечеряти без  хліба не хотілося. Біля входу в магазин стояла маленька дівчинка років чотирьох, і притискала до себе маленьке  цуценя.  – Тітко, купіть, будь ласка, моєму цуценяті хліба,… Продовжити читання →

Денис зблід. Кілька секунд подружжя дивилося одне на одного в тиші, яку порушували тільки звуки телевізора. — Денис, у мене новина! — Марина влетіла в квартиру, ледь стримуючи посмішку. Вона спеціально купила по дорозі додому улюблені тістечка чоловіка. Сьогоднішній день… Продовжити читання →

Сміх пролунав у кабінеті нотаріуса так різко й недоречно, що навіть пил на старих папках ніби здригнувся. — Ну що ж, Богдане, тепер ти багатий спадкоємець, — Ліля відкинулася в кріслі й розсміялася на весь голос, не приховуючи задоволення. Сміх був гучний, самовдоволений,… Продовжити читання →

– Доню, мені жити нема де! Вони мене вигнали. Як… Як собаку! Ти… Ти ж не залишиш мене на вулиці? … З такою новиною Марина зателефонувала дочці, з якою востаннє розмовляла три роки тому. І то це було важко назвати… Продовжити читання →

– Що ж ти робиш… – голос колишньої свекрухи дзвенів від обурення. – Ти взагалі розумієш, що твориш? На вулиці холоднеча! А мій онук одягнений так легко! Він же замерзне! Ти хочеш, щоб хлопчик занедужав? – Ти неправильно його тримаєш!… Продовжити читання →