Future Investments

Сторінка 2 з 2318

Коли я повернулась, то двері були відчинені. Перша думка – хтось пpoник у дім. “Напевно, сподівались, що я тут тримаю якісь гроші чи коштовності”,- думала

Мене звали Лариса Дмитрівна і мені шістдесят два роки. Уже п’ять років я одинока. Чоловіка не стало, а дорослі діти мають власні сім’ї та живуть окремо. Доки немає морозів, я мешкаю у невеликому заміському будинку, а на зиму повертаюсь у місто. У… Продовжити читання →

– Не пущу, – сказав Ігор, загородивши братові прохід. – У сенсі не пустиш? – Видихнув Сашко, роблячи невпевнений крок, але тут же завмер, зустрівшись поглядом з рішучим обличчям брата, – ти що, жартуєш? Чи ти вже хильнув?

– Не пущу, – сказав Ігор, загородивши братові прохід. – У сенсі не пустиш? – Видихнув Сашко, роблячи невпевнений крок, але тут же завмер, зустрівшись поглядом з рішучим обличчям брата, – ти що, жартуєш? Чи ти вже хильнув? – Ось… Продовжити читання →

– Твоя мати ображає моїх батьків! – Накинулася Віра на чоловіка. – Виганяє їх надвір! – Або звідси з’їжджають її батьки, або ви всі! – випалила Антоніна. – Квартира моя! І терпіти зухвальців я не буду!

– Віра що, вже чекає на дитину? – здивовано спитала Антоніна, відклавши недочитану книгу.Максим повільно кивнув, не підводячи очей. Його пальці нервово смикали край футболки – звичка з дитинства, що з’являлася у хвилини хвилювання. – Але ж ви планували спочатку… Продовжити читання →

– Так ось, застряг у дорозі. Незнайома дівчина підібрала, підвезла… А я все думав-гадав, чому мені твій голос так знайомий! – Леонід розреготався і схопив дівчину в обійми

Олена не вірила своїм очам, своїм вухам і взагалі нічому не вірила! Директор видавництва, з яким у неї завжди були хороші ділові стосунки, буквально вистрибував з-за столу, кидаючи в обличчя звинувачення у всьому, що тільки можна було придумати: у недбалості,… Продовжити читання →

– Ми таке не їмо! У нас у селі цим свиней годують! – Свекруха жбурнула тарілку. За хвилину я виставила їх за двері

– Ми таке не їмо! У нас у селі цим свиней годують! – Свекруха жбурнула тарілку. За хвилину я виставила їх за двері Марина витирала руки об рушник і дивилася на стіл. Рулетики з баклажанів, котлети, салат, компот у графині…. Продовжити читання →

– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!

– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам… Продовжити читання →

– У мене дві пропозиції! – Незворушно видала свекруха. Ваш будинок можна здати, це буде дорожче. Я давно займаюся з нерухомістю, допоможу. Напишеш довіреність, здамо. А жити будете у квартирі поруч зі мною. – Дві кімнати вам поки що вистачить. Там ремонт потрібен після мешканців, але це все можна вирішити. Зробимо, гроші зі здачі будинку підуть на це, але я втрачу доходи, так що решта – теж мені

Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і розпочати новий. Минула приблизно година, у передпокої почулися якісь звуки. Лариса поспішала… Продовжити читання →

— Та куди ж вона подінеться? Ти розумій, Вітьо, жінка — вона як орендована машина. Поки ти бензин заливаєш і техогляд оплачуєш, вона їде куди скажеш. А моя Олька, я її купив з потрохами ще дванадцять років тому. Я плачу, я й музику замовляю. Зручно, розумієш. Ніякої своєї думки, ніякого головного болю. Шовкова вона у мене.

— Та куди ж вона подінеться? Ти розумій, Вітьо, жінка — вона як орендована машина. Поки ти бензин заливаєш і техогляд оплачуєш, вона їде куди скажеш. А моя Олька, я її купив з потрохами ще дванадцять років тому. Я плачу,… Продовжити читання →

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна

– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає,… Продовжити читання →

Олексій завжди ставився до Тамари з глибокою повагою, але вони ніколи не переступали межі дружби. Його власне сімейне життя не склалося, і він часто казав другу: «Славку, якби мені таку дружину, як твоя Тамара, я був би найщасливішим. Бережи її, бо вона — золото». В’ячеслав лише посміхався, сприймаючи ці слова як належне. Коли не стало батька В’ячеслава, той продав батьківську квартиру і, попри всі прохання Тамари відкласти гроші на майбутнє дітей, придбав дороге авто. Через рік сталася неприємна ситуація — машина була розбита вщент, а гроші пішли в нікуди. Олексій тоді дуже розгнівався на друга, вони навіть не спілкувалися кілька місяців, але згодом старі зв’язки перемогли

— Ну що, прийшла додому, багата спадкоємиця? — з іронічною посмішкою зустрів дружину В’ячеслав. — Може, тепер, коли ми нарешті вдвох, розкажеш мені, як так вийшло? Чому саме ти? Чому не я, його найкращий друг? Чому навіть не колишня дружина… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2026 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑