— Жінко… де наречений? — в очах працівниці РАЦСу промайнуло співчуття. — Не бере слухавку… Напевно, щось сталося. — Розумію, у вашому віці від РАЦСу до мо… — почала реєстраторка, але одразу ж схаменулася і густо почервоніла, а Марія Петрівна… Продовжити читання →

– Він просто не розмовляє! – Таня майже плакала в трубку. – Я вже п’ять разів вибачилася і купила три сорти сиру! Нульова реакція. Сидить, втупився в монітор, і все. Ніби мене не існує. – Ну, не треба навколо нього… Продовжити читання →

– Мій батько до нас в гості приїжджає, – ніби між іншим сказав Славко після телефонної розмови. Віка зморщилася, але постаралася зробити це потай від чоловіка. Вона один раз бачила свого свекра – він приїжджав на весілля, там багатенько приклався… Продовжити читання →

Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи. – Матуся прийшла! Привіт! –  з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка… Продовжити читання →

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не… Продовжити читання →

– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько. Від його слів у Поліни защеміло серце. – Ти ж казав, розкаявся, що покинув мене, і тепер хочеш бути із сім’єю. – Я брехав,… Продовжити читання →

– Марино, доню, схаменися! За кого ти заміж зібралася! – голосила мама, поправляючи на мені фату. – Поясни, хоча б, чим тебе Сергій не влаштовує? – зовсім розгубилася я від її сліз. – Ну як же? Мати його продавчинею працює,… Продовжити читання →

– Ти чула, що я сказала? – голос матері звучав буденно, ніби вона просила передати сіль за обідом. Карина завмерла з лійкою в руках. Вода продовжувала литися на петунії, які вона посадила місяць тому вздовж доріжки. Ці квіти були її… Продовжити читання →

Замок клацнув і заскрипіли двері, що відчинялися. Катя, шльопаючи босими ногами по брудній підлозі, вибігла в передпокій. В очах дитини була надія, що ця тітка, яку звати Поля, іноді приносить їсти, але зараз в її руках нічого не було. Жінка… Продовжити читання →

Це була наша двадцята річниця шлюбу, донька виросла, на навчання поїхала і я вірила, що ми нарешті відсвяткуємо разом якось романтично. Все ж ще не старі, нам по 40 було. Петро знав, що я все життя мрію поїхати на море… Продовжити читання →