“– У мого сина вже є батько! Надійний, – той, хто поряд. Він справжній чоловік, бо полюбив нас обох, – мене та Сашка. У нас тепер його прізвище, а у сина – його по батькові.І це не Олексій! – Видала… Продовжити читання →

— Ти моя доля. — лагідно казав мені наречений.А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. — А як же доля? — як папуга, перепитала я. Костянтину, зважаючи на все, було трохи ніяково від того, що він кидає… Продовжити читання →

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, –… Продовжити читання →

– Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже порпаєшся! Галина Петрівна винувато подивилась на сина. Три сумки з продуктами стояли біля під’їзду, вітер тріпав її поношений плащ. – Зараз, Денисе, я ж хотіла… Продовжити читання →

У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це не розмова з дочкою, а диктор по радіо зачитує телеграму. Настя відпросилася з роботи, покидала речі у сумку та побігла на станцію. Найближчий автобус відвіз… Продовжити читання →

— Я не планую грандіозне свято на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ніна синові та невістці за вечерею. — Це скільки? – вирішив уточнити Вадим, який знає про любов матінки до пишних свят. — Двадцять три… Продовжити читання →

— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та й простроченням гребувати не варто, у нашому-то становищі! – Свекор закінчив вивчення чека і, поправивши окуляри, суворо глянув на Олену. — Андрію Петровичу, у вас совість… Продовжити читання →

Олена прожила з Олегом майже тридцять років. Виховали сина. Жили важко. Олена працювала, все до хати несла. Працювала ким доведеться: підлогу ночами мила, в офісах прибиралася. Аби грошей було більше. Олег працював у графіку добу через три. Любив сходити у… Продовжити читання →

Раніше ми жили разом із моїми батьками в старому будинку в межах обласного міста. А півроку тому, батьки вирішили купили однокімнатну квартиру на околиці міста, а решту виручених грошей віддати нам. Адже вони за своє життя тяжко напрацювалися і на… Продовжити читання →

— Іди, іди звідси! Нема чого тобі тут! – Клавдія Матвіївна поставила на стіл під розлогою яблунею велике блюдо з гарячими пиріжками і штовхнула сусідського хлопчиська. – Киш! Коли вже твоя мати буде за тобою доглядати?! Нероба! Худий, як тріска,… Продовжити читання →