— Льоша, ти сьогодні брав мою картку? — запитала Марина, заходячи на кухню, де чоловік ліниво гортав новини на планшеті. Олексій підвів очі з легким роздратуванням. Тільки встиг влаштуватися з чашкою кави, як уже починаються питання. — Так брав, ти… Продовжити читання →

Кирило ледь не випустив телефон з рук. Голос Тані — після восьми років мовчання. — Таня? Це ти? — Так. Нам потрібно зустрітися. Терміново. — Але… яка дочка? Про що ти? — Приїжджай в кафе на Центральну. Через годину. Я… Продовжити читання →

— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня чоловікові. — М-м, а що так? Ні, я не наполягаю, просто цікаво. — Вона поводиться по-хамськи, грубіянить мені, ніби вона королева, а я її служниця. Я… Продовжити читання →

“Сусідка перестала заходити до бабусі Варі. І пустила чутку, що бабуся з глузду з’їхала на старості років, раз тримає росомаху чи перевертня Бабуся Варя знайшла у себе на городі сіре, маленьке кошеня. Жила вона сама. І була дуже доброю жінкою…. Продовжити читання →

“– Свекруха звикла добре жити нашим коштом – довелося ставити її на місце Ніна Петрівна сиділа у кріслі та вивчала результати своїх аналізів. Холестерин трохи підвищений, гемоглобін на нижній межі норми, вітаміну “Д” не вистачає. У її шістдесят п’ять років… Продовжити читання →

– Фу, це неможливо їсти! Лідко, ну коли ти навчишся готувати, як людина? – Скривилася свекруха. – Ну, так устань і котись звідси! – Дала я відсіч за святковим столом – Лідочка, а де сільничка? – Раїса Петрівна поблажливо посміхнулася… Продовжити читання →

 “– Братик і сестричка. Миха та Таня. Мама вийшла заміж, ось тепер допомагаю, з садка забрав, додому веду. – А тато гульбанить? Так? Сашко був невисокий. У школі на лінійці він був останнім, навіть усі дівчатка були вищими. Тому школу… Продовжити читання →

“– Ти… одружився? – Ага. Минулого тижня розписалися. – Пашо, ти навіть мені не сказав, – Галина Петрівна намагалася говорити рівно, але голос зрадливо здригнувся. – Мамо, ну що ти? Ми вирішили без галасу. Тільки розписались і все. Нікого не… Продовжити читання →

Тарілка з вечерею полетіла на підлогу. Дзвінкий удар порцеляни об кахлі змусив мене здригнутися. – Твої котлети навіть собака не їсть, – засміявся чоловік, показуючи на пса, який демонстративно відвернувся від запропонованого йому шматочка. Дмитро витер руки об дорогий кухонний… Продовжити читання →

У баби Шури у селі не стало кота. Заслуженим був кіт. Багато на його рахунку було перемог над слабкою котячою статтю, побитих суперників та спійманих гризунів. Але старенький уже став котусь, нічого не вдієш. Двадцять років майже відмотав на цьому… Продовжити читання →