Наталя відкрила двері й застигла від несподіванки. Мовчить і тільки очима кліпає. Андрій глянув за її спину в квартиру і оторопів від побаченого. З ванни виходив якийсь чоловік… – Андрійку, а ти чого не одружишся ніяк? – запитав, весело насвистуючи… Продовжити читання →

– Я ось думаю, чому твоїй матері можна купити дорогий ноутбук для спілкування та фотографій, а твоїй дружині для роботи, яка приносить гроші – ні? – Це різні речі! – спалахнув він. – Мама одна! Вона мене виховала, витягла на… Продовжити читання →

Увечері зателефонувала свекруха: хотіла поговорити з сином, але, оскільки його не було, вирішила порадувати Анну, невістку, оскільки це стосувалося обох. Свекруха вирішила їх на свято запросити: — У суботу приходьте, у Христиночки день народження, рік виповнюється вашій племінниці! Тож чекаємо!… Продовжити читання →

 Таня увійшла до під’їзду і побачила біля своєї квартири коробку. Жінка здивовано дивилася на неї. Усередині, згорнувшись калачиком, лежали песик і кіт. Вони злякано дивилися на Таню і тремтіли від хвилювання. – Що це? Ви хто? – Запитала Таня, ніби… Продовжити читання →

Ключ повернувся у замку, клацнув звично. Вечірня втома розливалася по тілу, але передчуття домашнього затишку її заспокоювало. Ліза стягнула туфлі у передпокої, кинула сумку на стілець. Тиша. Денис зазвичай зустрічав її з роботи, але сьогодні його не було видно. Вона… Продовжити читання →

Коли син відчинив двері, Людмила з порога злякано запитала: – Ти один? – Так… – здивувався Євген. – А Оксана?! Де ж вона? Вона що вже пішла? – Ну, звичайно… – син з подивом дивився на матір. – Значить, я… Продовжити читання →

– Я на тридцять років закінчення інституту не піду, у мене потім депресія буде. Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, – на дзвінок єдиної подруги прокричала в телефон Надія. – А ти як зараз… Продовжити читання →

– Бурмотіла мати, спускаючись сходами під’їзду. – Я ж говорила! Я ж попереджала! Але ж вони розумні! Ось самі й висьорбуйте тепер! – Ти зла, меркантильна, безсердечна! – випалила дочка. – Я?! – Ти! Ельвіра Юріївна різко підвелася і вискочила… Продовжити читання →

“-Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя. Ми тепер будемо у великому місті жити, не об’їсть вона нас Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся… Продовжити читання →

– Де тебе носило? Коханця завела? -Вимітайся звідси! – Скипіла Ольга. – І щоб духу твого тут не було! – Дівчата наша Ольга Василівна на орендованій квартирі живе. -Ось це новина! -А що?! Начальницею стала та розлучилася зі своїм. Навіщо… Продовжити читання →