— Трійнята?! Та ви ж справжня героїня, Валентино Миколаївно! І всі здорові — хлопчик і дві дівчинки! Це справжнє диво! — Я всього лиш мама, — усміхнулася я крізь серпанок втоми, намагаючись усвідомити все, що відбулося за ці останні вісімнадцять… Продовжити читання →

— Здай їх у дитбудинок і доглядай мене, мені діти не потрібні! — Ти з глузду з’їхав? Це ж твоя кров, твоє тіло! Я стояла на порозі, ледве тримаючись на ногах після пологів, зі згортками в руках. У повітрі стояв… Продовжити читання →

Після маминого дзвінка я вийняла сімку з телефону і викинула її геть. Зрештою, де я мешкаю вони із сестрою не знають, тож отой шматок пластику був єдиним, що нас поєднувало останні роки. Знаю, що мамі буде тепер дуже не просто,… Продовжити читання →

— Розкішно влаштувалась, бачу! — усміхнувся колишній, хоча сам досі переказує жалюгідні копійки на аліменти.Вероніка зачинила за собою двері ванної та притулилася до неї спиною. Заплющила очі, глибоко вдихнула. П’ять хвилин. Лише п’ять хвилин тиші перед майбутньою бурею. — Мамо,… Продовжити читання →

— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу. — Шанси… — літній лікар у окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. —… Продовжити читання →

Олег одружився з Надією навмисне — щоб зробити боляче Марії. Він прагнув довести, що не потерпає після її зради. З Машею вони були разом майже два роки. Любив її до нестями, ладен був і небо прихилити, і все життя підлаштувати… Продовжити читання →

Сергій стояв біля вікна, машинально перебираючи в руках в’язку ключів. Квартира, що раніше здавалася затісною для чотирьох, тепер гнітила порожнечею. Три дні тому Галина забрала дітей і пішла. Просто пішла. Без криків, без істерик, наче так і мало бути. Лише… Продовжити читання →

— Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата. — Красивий, — прошепотіла Анна, пригортаючи до грудей згорток із… Продовжити читання →

— Я купила будинок сама — і жити тут будемо ми. Без твоєї мами, сестри та племінниці — сказала Яна і закрила двері… … Яна стояла посеред порожньої квартири, де ще вчора стояли бабусині меблі, і відчувала дивну суміш смутку… Продовжити читання →

За вікнами двоповерхового будинку була хуртовина. Тетяна стояла біля панорамного вікна вітальні, спостерігаючи, як сніжинки повільно вкривають доріжки у саду. Цей будинок дістався їй після розлучення — колишній чоловік наполягав, щоб вона із сином жила тут, якомога далі від міської… Продовжити читання →