– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг… Продовжити читання →

Віра поспішала додому з важкими сумками. Всі її думки були зайняті тим, що треба приготувати вечерю, нагодувати хлопців, а з молодшим ще й уроки вивчити. Жінка ще здалеку побачила, що біля їхнього будинку стоїть швидка. Вона захвилювалася і додала кроку… Продовжити читання →

– Василю, де ти? Час снідати, — звично гукнула Галина, відкидаючи теплу ковдру. У відповідь була тиша. Дивно. Зазвичай, цей пухнастий рудий клубок уже крутився б біля її ніг, нагадуючи про порожній шлунок. Галина босоніж пройшлася прохолодною підлогою. Їхня невелика… Продовжити читання →

Хлопчик Іван був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж уявлення про те, хто привів їх на світ божий, було у вигляді імені навпроти графи «мати». У хлопчика Івана нічого цього… Продовжити читання →

В особняку пахло французькими парфумами і нелюбов’ю. Маленька Ліза знала тільки одні теплі руки — руки домробітниці Анни. Але одного разу з сейфа зникли гроші, і ці руки зникли назавжди. Минуло двадцять років. Тепер Ліза сама стоїть на порозі —… Продовжити читання →

Анна Федорівна увійшла до магазину. Усі, хто там перебував, одразу замовкли. Вона підійшла до прилавка. – Одну булку хліба і макарони. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка просила. – З такою пенсією можна купити ще щось. Літня жінка нічого… Продовжити читання →

-Синку, ти чого? Миколо, це ж я, твій тато, ти що, мене не впізнав? -Ні, ви не мій тато, мій тато вдома… Хлопчик швидко піднявся сходами школи і потягнув на себе важкі двері. -Що таке? – вийшла вахтерка, бабуся Валя,… Продовжити читання →

— Ну що ж це таке! — Світлана Ігорівна в серцях вдарила кулаком по керму своєї малолітражки. — Знову ций собака! — Мамо, обережніше! — Катя інстинктивно схопилася за ручку дверей. — Він ж не винен. Машина різко загальмувала за… Продовжити читання →

– Як ви могли так вчинити? Він же і ваш теж. Рідний онук! Не розумію. Невже ненависть до мене переросла все, висушила ваше серце, як пустелю? Маленька дитина. Чим вона вам завадила, Маргарита Петрівна? Хочете, я стану на коліна? Ось,… Продовжити читання →

Я у 2019 поїхала в Португалію на заробітки. Працювала офіціанткою та прибиральницею в одному кафе. Звісно, заробіток тоді був мінімальний, але і робота не така важка. Туристи чудово знали англійську, ми нормально спілкувалися. Два дні працювала – два відпочивала. тому… Продовжити читання →