Алла цілих десять років чула одне й те саме: що готує вона несмачно, господиня з неї нікудишня, доньок виховує абияк, а сина її, золотого Сергійка, вона взагалі не варта. Валентина Іванівна казала це завжди з лагідною усмішкою на вустах. Приїжджала в гості, оглядала їхню тісну однокімнатку і зітхала так тяжко, наче її привезли не в […]
– Не треба мені ніякої винагороди! Я і без неї збиралася запросити Лізу до себе на свято, і, якщо цей Матвій здасться мені поганою людиною, я зумію відкрити подрузі очі
Тамара неабияк здивувалася, побачивши на екрані смартфона ім’я «Олена мама Лізи». Мама подруги ніколи не дзвонила їй без приводу. Причому зазвичай причиною було те, що Ліза, проігнорувавши застереження матері, знову спілкується з нею, Тамарою. На думку Олени Миколаївни, ці зустрічі можуть «закінчитися погано», про що вона без будь-яких дипломатичних тонкощів і заявляла. «Тамара, ти тягнеш […]
Хто з дівчат зараз скаже, що згодна стати моєю дружиною, завтра поїдемо до моїх батьків. Одружимося
Володька йшов свататися, а точніше офіційно просити згоди на весілля у батьків своєї нареченої. Оля попросила його – з собою нікого не брати і всі звичаї типу “товару і купця” категорично відкинути, так як мама цього терпіти не може. З Олею вони знайомі вже два роки і між собою давно вирішили, що після закінчення військового […]
“– Дочці допомагаєш, ось нехай вона тебе потім і витягує! Тепер у мене своя сім’я. Ти й так мене підставила перед самим весіллям. – Це було зроблено спеціально, твоя дружина повинна знати, що ти завжди допомагатимеш сім’ї!
“– Дочці допомагаєш, ось нехай вона тебе потім і витягує! Тепер у мене своя сім’я. Ти й так мене підставила перед самим весіллям. – Це було зроблено спеціально, твоя дружина повинна знати, що ти завжди допомагатимеш сім’ї! Олександра повернулася з роботи та зібралася готувати вечерю. Несподівано пролунав дзвінок у двері, на порозі стояла свекруха. – […]
Ти тепер багата, у тебе свій бізнес! Ти маєш мені допомагати! Я тебе виростила, я все життя на тебе поклала! — Мамо, — спокійно відповіла Дарина. — Ти дала мені життя, і за це я тобі вдячна. Я допоможу тобі з ліками та продуктами, але я не буду утримувати твоїх улюблених доньок. Чому ти не просиш у Світлани? — У неї діти, їй важко! — почала виправдовувати старшу Надія. — А Ліля… вона така тендітна, їй треба допомагати. Дарина лише сумно посміхнулася. Нічого не змінилося. Вона допомагала матері фінансово, передаючи кошти через кур’єрів або банківські перекази, щоб не бачити зайвий раз цей холодний погляд, повний очікування більшого. Минуло ще кілька місяців, коли у житті Дарини з’явився чоловік, якого вона вже й не сподівалася побачити. Це був Петро. Він знайшов її через знайомих. Коли вони зустрілися в затишному кафе, Дарина була вражена тим, наскільки вони схожі. Перед нею сидів сивий чоловік із тими ж сумними очима, що дивилися на неї щоранку з дзеркала
Той день, коли родина Дорошенків перестала існувати як єдине ціле, мешканці їхнього будинку згадували ще дуже довго. Це було не просто розлучення — це був емоційний вибух, який зачепив усіх навколо. Надія, жінка з гострим характером і непохитною впевненістю у власній правоті, виставляла речі чоловіка за поріг. Петро, пригнічений, але впертий, намагався довести, що має […]
– Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Хто тепер за нами доглядатиме? Ми з татом зовсім старі. Яка я ж ти егоїстка
Наталя подивилася в дзеркало і побачила там втомлене обличчя немолодої, але й не старої жінки. Всього-то п’ятдесят, а виглядає на всі 100. Не відсотків- років. Правду мати каже. – Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Покрутила головою. Туди, потім сюди. Зморшки глибокі на переніссі. Тому що часто хмуриться. А з чого їй радіти? Все […]
– Мені соромно брати тебе на бенкет! – Сказав чоловік. За годину вся еліта дивилася тільки на його «сіру мишу»
– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока в руках. Дванадцять років шлюбу, двоє дітей. І ось соромно. – Я одягну чорну сукню. – Ту, що ти сам мені купував. – Справа не в сукні, […]
Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав
– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину […]
А й справді, мій не мій, яка різниця? Те, що не мій, це ще довести треба
– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя сказала, якщо ти нас не забереш, то вона нас у дитячий будинок здасть! Вона старенька зовсім, їй нас не віддадуть, на тебе одна надія! Ми з Мишком тебе слухатися будемо, чесно-чесно! І їмо ми зовсім […]
– Моїй родині потрібні гроші, і ти маєш допомогти! – Упевнено заявила сестра. – Допомоги зазвичай просять, а не вимагають, Галю, – спокійно зауважила Вероніка. – Хіба я вимагаю? – Здивувалася сестра. – На мою думку, я просто нагадую тобі про твої обов’язки
– Моїй родині потрібні гроші, і ти маєш допомогти! – Упевнено заявила сестра. – У тебе мільйон на рахунку, хоч би половину віддай мені! – Допомоги зазвичай просять, а не вимагають, Галю, – спокійно зауважила Вероніка. – Хіба я вимагаю? – Здивувалася сестра. – На мою думку, я просто нагадую тобі про твої обов’язки. – […]