Future Investments

— Не крутись під ногами, Вербо! Гості сьогодні приїдуть, дай хоч ґанок підмести. І дивись мені, щоб уночі не вила! Стара собака відступила й лягла біля будки. Господиня ще щось пробурмотіла, але Верба вже прикрила очі. Гавкала вона мало, вила й поготів рідко. От тільки коли приїздили гості, чомусь починала тягнути своєї серед ночі. Може, … Читати далі

— Не зрозуміла… А ви чого без попередження приперлися? — тітка Галина стояла на ґанку нашого будинку в домашньому халаті й дивилася на нас так, наче застала чужих біля своїх дверей. — У дітей денний сон! Тихіше можете? Тарас заглушив двигун, але виходити не поспішав. — Оксано, — тихо сказав він. — Це що? Посеред … Читати далі

— Ти справді сказала дітям, що мама їх покинула, бо поїхала на роботу? Віктор стояв посеред кухні й не впізнавав власного голосу. Антоніна Павлівна відвела очі. — Та що ти вигадуєш? Я тільки сказала, що дітям потрібна жінка поруч. — А син щойно спитав, чи Лариса буде їхньою новою мамою. Це він теж сам вигадав? … Читати далі

— Якщо ви зараз не купите мені квартиру, забудьте, що у вас є донька! Ложка дзенькнула об край тарілки. Я навіть не відразу зрозуміла, що випустила її з пальців. — Що ти сказала? — Те, що чула, мамо. Я більше так не можу. Василь завмер у дверях кухні. Ще мить тому він шукав окуляри, а … Читати далі

Телефон задзвонив рано-вранці. Олена ще не розплющила очей, коли побачила на екрані: тітка Рая. — Тітонько, щось сталося? У слухавці кілька секунд було тихо. — Оленко… Бабусі не стало. — Як не стало? Ми ж у неділю говорили. Вона казала, що почувається добре… — Заснула й не прокинулася, дитинко. Лікар сказав, що все було тихо. … Читати далі

— Сто вісімдесят шість тисяч? Софіє, ти не помилилася? Олексій повернув аркуш до сестри. Вона навіть не глянула. — Ні. Унизу все підсумовано. — Я бачу. Я питаю: ти справді хочеш, щоб я тобі стільки заплатив? — Хочу, щоб ти віддав свою частину. Він різко поставив чашку. Кава хлюпнула на серветку. — Ми дві години … Читати далі

За сім місяців моєї відсутності у власній квартирі для мене встигли прибрати навіть гачок у передпокої. Я стояла з плащем на руці й шукала, куди його повісити. Скрізь — куртки, шарфи, чужі парасолі. На моєму місці висіла велика бежева сумка невістки. — Максиме, ми ж домовлялися, що мама ще побуде в селі, — почулося з … Читати далі

ось як все було Марта ще не встигла сісти до вечері, а Тарас уже пояснював їй, чому його мати готує краще. — Підливу треба було довше потримати на вогні. Вона ж зовсім рідка. Правда, мамо? Ніна Петрівна нахилилася над тарілкою, ніби син попросив її оцінити щось надзвичайно важливе. — Я казала додати борошна. Але хіба … Читати далі

У четвер мій чоловік вирішив, що моя мама може обійтися без ремонту, а в п’ятницю попросив віддати йому всі мої заощадження. Вечірня розмова ще стояла мені перед очима, коли Тарас поставив переді мною чашку кави й лагідно заговорив про дах своєї матері. Я слухала й не могла збагнути, як за одну ніч у нашій родині … Читати далі

— Олено, ну ви ж тепер при грошах, маєте власний дім, то невже вам шкода дати рідному братові якийсь куточок? Мій шваґро Денис стояв посеред нашого щойно викладеного бруківкою подвір’я і господарським оком оглядав будинок. За його спиною з відкритого багажника старенької машини стирчали не лише чотири зимові шини. Там ще лежав потертий диван без … Читати далі