Future Investments

— Зоє, мені ненадовго. Дві години, не більше, — Оксана притиснула телефон до вуха. — Треба подати мамині документи на оформлення інвалідності. До ЦНАПу записали на четвер, на одинадцяту. — Ой, у четвер ніяк. У Кирилка басейн, я його вожу. — А якщо я перепишуся на п’ятницю? — У п’ятницю в мене манікюр. Я місяць … Читати далі

— Дивись, довикаблучуєшся! — сказала бабуся. — Ти чого, ба? — здивувалася Настя. Бабусі не стало кілька років тому, і це був перший сон, у якому вона прийшла до онуки. — Чого-чого? Під носом чорне! Навіть кота задовбала. Дивись у мене! Вона погрозила Насті пальцем і зникла. Настя прокинулася, глянула на Василя, який спав у … Читати далі

— Ти навіщо її валізу до дверей виставила? Антон ще не встиг зняти куртку. Посеред передпокою стояла валіза матері, а сама Зінаїда Петрівна сиділа на пуфику, стискаючи в руках хустку. — Тому що твоя мама сьогодні їде, — відповіла Олена. — Я попереджала, що так більше не може тривати. — Ти казала, що хочеш, аби … Читати далі

— Що означає РОЗЛУЧАЄМОСЯ? Я думав, ми чудово провели вчорашній вечір! — здивовано заявив чоловік дружині Ранкове сонце ледь пробивалося крізь щільні штори вітальні, освітлюючи розкладені на журнальному столику документи. Віра стояла біля вікна, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. Її погляд був спрямований кудись удалину, за межі їхнього доглянутого подвір’я. Олексій завмер у … Читати далі

ось як все було — Мамо, благаю, тільки знову не починай його жаліти! — Оксано, ти навіть не знаєш, про кого я говорю. — Зате я знаю, як це починається. «Він такий самотній, йому так важко…» А закінчується валізами в твоєму коридорі. У слухавці стало тихо. — Мамо? — Оксана заплющила очі. — Вони вже … Читати далі

Дар’я стояла перед дзеркалом у маминій кімнаті й уже вдесяте поправляла фату. — Зараз зовсім її зімнеш, — сказала Світлана Георгіївна, підколюючи доньці пасмо невидимкою. — Гарна ти. Не крутися. — Мамо, а ти не хвилюєшся? — Ще й як. — Через весілля? Мати подивилася на неї в дзеркало. — Через тебе. Дуже хочу, щоб … Читати далі

— Василю, ти хоч розумієш, що відбувається? Твій син привів у нашу хату чужу жінку з дитиною, а ти ще й полички їм прикручуєш! — Наш син, Галю. Коли щось не по-твоєму, він одразу мій. — Не перекручуй! За дверима синової кімнати щось упало, пролунав дитячий сміх. — Святославе, я ненавмисно! — Та нічого. То … Читати далі

Життєва історія…над якою я довго думала про життя Інна вже збиралася вимикати камеру після довгої відеозустрічі, коли задзвонив телефон. Незнайомий номер. Вона відхилила виклик. Телефон одразу задзвонив знову. — Слухаю? — Доброго дня. Телефоную щодо переїзду на суботу. Вантажівка до самого ґанку під’їде чи речі від воріт носити? Інна глянула у вікно. За вогким листопадовим … Читати далі

Зої Іванівни не стало наприкінці березня. На цвинтарі ще лежав сніг, а після похорону в квартирі довго пахло ладаном і пирогами. Коли останні гості пішли, Антон сів за стіл і потер обличчя. — Нам треба вирішувати зі спадщиною. На кухні дзенькнула тарілка. Юлія мила посуд. — Уже? — запитала вона, не обертаючись. — Юль, а … Читати далі

— А мій Максимко квартиру купив! Двокімнатну, у Полтаві, біля самого парку. І без жодної іпотеки! Маргарита Станіславівна поправила хустку й задоволено глянула на сусідок. На лавочці біля третього під’їзду в Зарічному вона щовечора мала вдячних слухачок. — Та ну? — Валентина сплеснула руками. — Це ж мільйони! — Аякже! Він у продажі вікон працює. … Читати далі