Future Investments

Лариса ще не встигла зняти пальто, коли побачила в передпокої дві великі дорожні сумки. Із кімнати вийшов Борис. За ним ніяково визирнув Денис. — Борисе, — Лариса показала на сумки. — Ти давно знав, що Денис сьогодні переїжджає до нас? Чоловік відвів погляд. Так він робив щоразу, коли почувався винним. — Ларисо, ну навіщо одразу … Читати далі

— Ти завжди так чоловіка годуєш, Олю? Тоді зрозуміло, чого він у їдальні подвійні порції бере. Світлана відсунула тарілку. Оля завмерла з ополоником у руці. — Що? — Кажу, борщ у тебе… — кузина Тараса скривилася. — Ну, без образ. Зелень переварена, сметана пластівцями. Як це знімати? — Я тебе обідом пригостила. Не для зйомки … Читати далі

Зоя Миколаївна приїхала в суботу, як завжди, до полудня. В одній сумці несла пиріжки з капустою, в другій — улюблені вафлі Артема й червону машинку, куплену в переході. На четвертому поверсі вона перевела подих, поправила шапку й натиснула дзвінок. За дверима почулися кроки. Хтось подивився у вічко. Замок клацнув не одразу. — Здрастуй, синку! — … Читати далі

— Ви там ще три роки попрацюєте й купите собі однокімнатну. Вам же одній багато не треба: диван, телевізор, плита. Світлана Петрівна сказала це так легко, наче пропонувала мені пересунути стілець. Сиділа за моїм столом, відламувала шматочок качки, яку я пів дня запікала, й вирішувала, де мені доживати віку. Я подивилася на доньку. — Оксано?.. … Читати далі

Оксана вибирала між двома фотографіями зали, коли Павло посунув до неї ноутбук. — Оцей варіант кращий. Столи не впритул, і ніхто повз нас не ходитиме. — Мені теж подобається. Дивись, біля вікна як гарно. Завтра внесу передоплату? — Внось. У тебе все-таки ювілей. Роби так, як хочеться. Оксана ще раз подивилася на фотографію. О восьмій … Читати далі

Я стояла посеред передпокою з мокрою ганчіркою в руці, коли двері відчинилися і на порозі з’явилася Раїса Петрівна. За собою вона котила валізу. — Ой, Любо, посунься, не проїду. Я відступила. Свекруха затягнула валізу, озирнулася й одразу відсунула до стіни мою тумбочку для взуття. — Так буде зручніше. Розставили тут усього, пройти ніде. Нічого, тепер … Читати далі

— Колю, я не зрозуміла! Ти що з хвірткою зробив?! Панель пискнула вчетверте й знову засвітилася червоним. Віра поставила на плитку кошики з полуницею та розсадою базиліку. За парканом її котеджу гриміла музика, димів мангал, а на газоні біля півоній лежали картаті баули й рожева валіза. Вісім років тому Віра продала батьківську квартиру, додала всі … Читати далі

– Твоєю карткою розплачусь, ми ж рідня! – оголосила Наталя Трохимівна і схопила з комода жовту картку. Яна застигла перед дзеркалом з однією сережкою в руці. – Наталіє Трохимівно, ви могли б хоча б спитати. – А що тут питати? – свекруха розкрила лаковий клатч і поклала картку всередину. – Ми ж у ресторан ідемо. … Читати далі

— Зоє, мені ненадовго. Дві години, не більше, — Оксана притиснула телефон до вуха. — Треба подати мамині документи на оформлення інвалідності. До ЦНАПу записали на четвер, на одинадцяту. — Ой, у четвер ніяк. У Кирилка басейн, я його вожу. — А якщо я перепишуся на п’ятницю? — У п’ятницю в мене манікюр. Я місяць … Читати далі

— Дивись, довикаблучуєшся! — сказала бабуся. — Ти чого, ба? — здивувалася Настя. Бабусі не стало кілька років тому, і це був перший сон, у якому вона прийшла до онуки. — Чого-чого? Під носом чорне! Навіть кота задовбала. Дивись у мене! Вона погрозила Насті пальцем і зникла. Настя прокинулася, глянула на Василя, який спав у … Читати далі