– Пів року приймаю тебе з сином, намагаюся бути нормальним чоловіком. А ти мене перед друзями виставляєш людиною, котрій шматка хліба шкода! – Що означає «приймаю з сином»? Ти в його будинку стоїш, він тут живе

– Тільки при хлопчику не починай рахувати, хто скільки з’їв, – сказав Гліб, накладаючи собі добавку. – Чоловіка такими розмовами легко відштовхнути, Олю. Поряд із його тарілкою лежало повідомлення зі школи: до п’ятниці треба сплатити за спортивну форму для команди. – Я не рахую. Я попросила тебе дорогою купити продукти. У мене зміна до восьмої, … Читати далі

— Забирай свій віз звідси, міська господине! Бо зараз причіп із перегноєм піджену — по самі вікна засиплю! Олена ще мить сиділа, тримаючи руки на кермі

— Забирай свій віз звідси, міська господине! Бо зараз причіп із перегноєм піджену — по самі вікна засиплю! Олена ще мить сиділа, тримаючи руки на кермі. Потім заглушила двигун і вийшла. — Доброго дня, Степане Павловичу. Можна без крику? — Можна, як машину прибереш. — Вона на моїй землі стоїть. Сусід коротко засміявся. — Це … Читати далі

– Марино Михайлівно, вибачте, але вас там терміново кличуть! – вигукнула вона. – Особисто вас… Марина здивовано пішла за дівчиною. Вона відкрила двері в кабінет, зайшла всередину й застигла від побаченого…

Після навчання Марина вирішила залишитися в місті. Батьки чекали її додому, навіть про роботу вже домовилися. — Доню, ну куди ти там сама? — вмовляла мама. — Тут і квартира наша, і місце для тебе хороше знайшлося. — Мамо, я не сама. У мене Іван. — Він же знову на заробітки збирається! — Я знаю. … Читати далі

— Тобто на квартиру в тебе право було одноосібне, а на догляд за мамою — у нас раптом рівні обов’язки? Наталя різко поставила чашку на стіл

— Тобто на квартиру в тебе право було одноосібне, а на догляд за мамою — у нас раптом рівні обов’язки? Наталя різко поставила чашку на стіл. — Тільки не починай знову про квартиру. — А про що починати? Про те, що я після уроків повинна їхати через усе місто, варити, прати, мити підлогу? Три дні … Читати далі

– Ти ще умови йому ставитимеш! Година, дві! Не хочеш із нашою сім’єю спілкуватися, так і скажи! Микита зустріне Новий рік із нами! – Микито, ти маму спеціально запросив, щоб мені це сказати? А сам не міг? Ти залишиш дружину, яка носить під серцем твою доньку, і підеш святкувати

Оля сиділа в старому кріслі біля вікна й погладжувала живіт. Ноги набрякли й нили. На площі вже світилася новорічна ялинка, але з другого поверху було видно тільки її верхівку. — Ще трохи, доню, — прошепотіла Оля. — Ще два тижні, і ми побачимося. До Нового року залишалося чотири дні. У передпокої клацнув замок. — Олю, … Читати далі

— Ти хоч краплю совісті маєш, Світлано?! Мого сина сьогодні ховають, а ти з італійцем у село приїхала! Ганна Петрівна стояла посеред воріт і не пускала мене у двір

— Ти хоч краплю совісті маєш, Світлано?! Мого сина сьогодні ховають, а ти з італійцем у село приїхала! Ганна Петрівна стояла посеред воріт і не пускала мене у двір. Пальці смикали край чорної хустки. За її спиною притихли сусідки. Я перехопила троянди, які раптом стали незручно важкими. — Марко в моєї мами. Я сама прийшла. … Читати далі

— Не виходить у нас з дитиною, Зоє Борисівно, — тихо відповіла вона. Свекруха незворушно знизала плечима. — Ну, якщо вже не виходить, то, значить, є Веронічка. Вона ж у Антоші єдина дитина. Ти її маєш сприймати як рідну.

Юлія вже втретє подивилася на годинник. — Ну де ж ви? — пробурмотіла вона, вдивляючись у порожню дорогу між ділянками. Майже пів години запізнення. Над смородиною гули бджоли, травневе сонце припікало, а сусід Петро Семенович, пораючись із картоплею, раз у раз поглядав через паркан. — Не приїдуть? — нарешті запитав він. — Казали, що будуть. … Читати далі

— Тобі ця стара хата взагалі не потрібна! — Ілля мало не торкнувся паперами Ольжиного обличчя

— Тобі ця стара хата взагалі не потрібна! — Ілля мало не торкнувся паперами Ольжиного обличчя. — У тебе все є! А мені треба якось жити, свою справу піднімати! Ольга повільно поставила пакунки на підлогу. З одного викотилося яблуко й зупинилося біля братової ноги. Він навіть не нахилився. — Іллю, відійди. Хто ці люди? У … Читати далі

– Твої правила можеш засунути собі кудись подалі! Ми у сина вдома і робитимемо що хочемо! – заявила свекруха

На лавці біля третього під’їзду в Зарічному вечорами збиралися Валентина із сорок другої, Зоя Федорівна з першого поверху та Маргарита Станіславівна із сорок шостої. — А мій Максимко, — говорила Маргарита, поправляючи хустку, — купив двокімнатну квартиру в місті. Біля самого парку. І сам купив, чуєте? Без іпотеки. — Та ну! — Валентина аж повернулася … Читати далі

— Галю, а давай не повертатися? Я саме розливала чай

— Галю, а давай не повертатися? Я саме розливала чай. Чайник завмер у мене над Василевою чашкою. — Куди? — У місто. Залишимося тут. На нашій старій дачі пахло яблуками й нагрітими за день дошками. За стіною стояли два відра води з колодязя, у кутку чекали порожні банки, а з прочиненого вікна тягнуло вечірньою прохолодою. … Читати далі