Future Investments

— Іра купувала саме такий лимонад, у неї був просто ідеальний смак! — захоплено мовив він, роздивляючись меню кав’ярні. — Мене вистачило максимум хвилин на тридцять, аде не кожен день зустрічаються такі екземпляри! Іра, ти не повіриш, але під кінець цієї розмови я й сама почала за тобою сумувати!  П’ятничний вечір обіцяв бути максимально приємним. … Читати далі

— Скажи спасибі, що я взагалі залишив тобі цей дах над головою, а не виставив на вулицю з однією валізою, — кинув Тарас, навіть не заглушивши двигун машини. Галина міцніше стиснула в долоні старий іржавий ключ. Вона дивилася на похилений дерев’яний паркан, на стару цегляну хату з облізлою штукатуркою, забитими фанерою шибками на веранді та … Читати далі

Маленька однокімнатна квартира на чотирнадцятому поверсі буквально кипіла від розпалу пристрастей. Катя стояла біля кухонного столу, схрестивши руки на грудях, і дивилася на чоловіка, який винно переминався з ноги на ногу. – Вадиме, ти при своєму розумі? – спитала Катя, намагаючись говорити максимально спокійно, хоч усередині все закипало. – Твоя мама, твій брат із дружиною … Читати далі

В той день Галина просто пішла на ринок за продуктами і не сподівалася, що саме там побачить свого колишнього чоловіка. Галина стояла за два кроки від нього, тримаючи в руках полотняну торбинку зі свіжими ягодами смородини. Її погляд був спокійним, прямим і дивовижно глибоким — без докору, без образи, але з тією особливою проникливістю, яка … Читати далі

Я завжди думала, що у сім’ї все ділиться порівну. Турботи – порівну, радості – порівну, відповідальність – також. Однак, до п’ятдесяти п’яти років можна було б і порозумнішати… Ми зі Стасом погодки. Я старша на рік із невеликим. Росли у звичайній житомирській квартирі, бігали в одну школу, ділили один письмовий стіл. Потім роз’їхалися по своїх … Читати далі

Він прийшов у її квартиру чоловіком, а захотів піти з половиною майна. Та Аліна приготувала йому зовсім інший фінал — Або ти переписуєш половину квартири на мого сина, або ми збираємо речі й ідемо геть! А все почалося напередодні ввечері. Олексій відклав книжку, солодко потягнувся у своєму улюбленому кріслі й, поглянувши на дружину, яка саме … Читати далі

Дорога з Неаполя до Рима завжди здавалася Тарасові нескінченною, але той серпневий вечір дві тисячі шостого року врізався в пам’ять назавжди. У кишені лежав старий потертий гаманець із кількома євро, у валізі — дві зміни білизни та дешеві робочі штани, а в душі — важкий тягар синівського обов’язку. Вдома, у затишному прикарпатському Стрию, залишилося все … Читати далі

— Я пішов і написав заяву на розлучення, — сказав чоловік прямо з порога і навіть не роззувся. Галина стояла біля плити. У великій виварці кипіли банки з томатною заправою на зиму, пара осідала на шибках, а пальці ще пекли від гарячих кришок. Вона повільно обернулася, думаючи, що недочула. По радіо на холодильнику якраз грала … Читати далі

Владислав повернувся додому о восьмій, відчуваючи важкість у плечах після напруженого робочого дня в офісі. Він зачинив за собою двері й мимоволі напружився від картини, яка чекала його в передпокої. На підлозі лежали розкидані дитячі брязкальця, одна черевичка стояла біля шафи, інша закотилася під тумбу, а з кухні долинав тьмяний шум телевізора. У квартирі пахло … Читати далі

— Ясно, а авто в тебе є? — із прагматичним розрахунком запитав він після тридцяти хвилин знайомства. — У мене є на чому їздити, що за запитання? — здивовано перепитала я. — Ну я ж маю чітко розуміти, на що погоджуюся і які в тебе статки! Вечір середи видався несподівано теплим як для середини жовтня. … Читати далі