Мамо, з твоїм городом час зав’язувати, бо для мого чоловіка це вже перебір, — саме з цих слів почалася наша суботня розмова, коли донька навіть не встигла перевзутися в домашні капці. Вона стояла біля порога, ховаючи очі за темними пасмами волосся, і нервово крутила в руках ключі від машини. Позаду неї тупцювали малі двійнята, Дмитрик і Настуня, тримаючи в руках торбинку зі свіжими вишнями та пакунок домашнього печива. — Бабусю, ми приїхали! — радісно вигукнув Дмитрик, вириваючись уперед. — Мама казала, що ми просто попити узвару і трохи побудемо, бо в тата якісь свої плани. Я стояла серед подвір’я в робочому фартусі, ледь перевела подих після сапання малини й відчула, як у середині щось неприємно стислося
— Мамо, з твоїм городом час зав’язувати, бо для мого чоловіка це вже перебір, — саме з цих слів почалася наша суботня розмова, коли донька навіть не встигла перевзутися в домашні капці. Вона стояла біля порога, ховаючи очі за темними пасмами волосся, і нервово крутила в руках ключі від машини. Позаду неї тупцювали малі двійнята, … Читати далі