– Ну ми ж не чужі люди! – Канючив наречений, привівши у мою квартиру свою колишню та дочку
Ірина відчинила двері своєї квартири й одразу помітила в передпокої чужі жіночі черевики. Вона здивовано підняла брови та зачинила за собою вхідні двері. — Олег! — гукнула вона свого нареченого, і він відразу вийшов до неї з якимось дивним, винуватим обличчям. — Іруню, сонечко! Ти тільки не сердься! Дуже тебе прошу! — защебетав він. — … Читати далі