Тобто твоя сестра з дітьми — це важливо, а мої батьки на городі — ні? Ти навмисно це робиш? Щоб показати, що мої інтереси для тебе нічого не значать? Він злегка нахилився над столом, шукаючи в її очах бодай краплю поступок. Але Соломія залишалася незворушною. Вона дала йому висловитися, не перебиваючи. Коли він замовк, вона сказала тихо, але кожне слово мало вагу. — Я не змагаюся з твоїми батьками, Тарасе. Я просто захищаю свій життєвий простір. Роками я їздила з тобою, відкладаючи свої бажання, скасовуючи зустрічі з друзями, бо «так треба». Я зрозуміла одну річ: ця традиція — це не просто про картоплю чи помідори. Це про те, чи готова я постійно ставити інтереси твоєї родини вище за свої. Я більше не готова. Вона зробила невелику паузу, даючи йому час почути головне. — Ти маєш повне право їздити туди хоч кожні вихідні. Це твої батьки, і твоя любов до них — це прекрасно. Але ти не маєш права примушувати мене робити те саме. Відтепер твій обов’язок перед батьками — це виключно твоя справа. Якщо для тебе ці поїздки такі важливі, якщо без моєї участі в них ти не бачиш нашої родини — тоді нам треба серйозно подумати про те, як ми житимемо далі
— То я не збагну, ти справді вирішила залишити моїх батьків на самоті з тим городом цієї суботи? Голос Тараса звучав не стільки сердито, скільки розгублено. Він відклав свій телефон на стіл і подивився на дружину так, ніби вона щойно запропонувала щось зовсім позбавлене глузду. Він говорив про майбутні вихідні буденним тоном, як про купівлю … Читати далі